Навіщо потрібна «інвентаризація» мощей
У Мінкульті заявили про майбутню «інвентаризацію» мощей Києво-Печерської лаври. Навіщо це потрібно владі, і чим це нагадує дії більшовиків у 1918 р. Давайте розбиратися.
Як повідомляє ТСН, у Києво-Печерській лаврі намічається «інвентаризація» мощей святих. Директор департаменту культурної спадщини Мінкульту і за сумісництвом голова комісії з передачі об'єктів Києво-Печерської лаври державі Мар'яна Томин заявила: «За два тижні починаємо комісію, яка буде займатися інвентаризацією непохованих останків святих Києво-Печерської лаври. Ми будемо працювати з антропологами, з військовими капеланами, з археологами. І хочемо перевірити все, що стосується непохованих останків святих».
Про що говорить Мінкульт
Що привертає увагу в словах цієї чиновниці?
По-перше, святі мощі вона називає «непохованими останками». Це натяк на те, що їх треба поховати? Швидше за все, це церковна неграмотність М. Томин, але, можливо, вона проговорилася про якийсь задум. Справа в тому, що в печерах є мощі святих, які мають прямий стосунок до міст сьогоднішньої Росії. Наприклад, преподобний Кукша, який проповідував християнство на території Орловської і Калузької областей; святитель Меркурій, який був єпископом у Смоленську, святителі Симон і Діонісій, єпископи Суздальські тощо. Чи можуть їх оголосити «неправильними» святими, посібниками «руського миру» та заявити, що їм не місце в українській святині? Абсурд! Але пригадаймо, яка кампанія сьогодні ведеться проти святого Олександра Невського та інших святих. Як ПЦУ заявила, що настав час від них відмовлятися і прибрала Олександра Невського зі своїх святців. А він, між іншим, був у 1257–1259 pp. великим князем Київським.
По-друге, дуже підозрілим є передбачуваний склад комісії, яка буде проводити інвентаризацію. М. Томин заявила, що до неї увійдуть антропологи, археологи та військові капелани. Але де ж тут представники Церкви? Священників УПЦ влада не визнає капеланами, отже, мається на увазі, що будуть представники ПЦУ, УГКЦ, можливо, інших конфесій. Це при тому, що саме братія Києво-Печерської лаври кілька десятиліть доглядала мощі, перевдягала їх і стежила за їхньою безпекою. Чи покличуть їх на «інвентаризацію»? Зі слів чиновниці цього не випливає.
По-третє, із якою метою Мінкульт хоче «перевірити все, що стосується непохованих останків святих»? Відповіді на це питання немає. Але є історичний прецедент, дуже схожий на те, що сьогодні починає Мінкульт. Це кампанія з розкриття мощів, що почалася в 1918 р. і тривала до кінця 1920-х років.
Кампанія з розкриття мощей 1920-х років
Більшовики мали свої антицерковні закони, щоправда, приймалися вони не парламентом, а Радою народних комісарів і називалися Декретами. 23 січня 1918 р. було прийнято Декрет «Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви», для якого було створено Ліквідаційний відділ Народного комісаріату юстиції.
Сьогодні для висвітлення діяльності цього відділу створили б телеграм-канал, а тоді започаткували антирелігійний журнал «Революція і церква». У рамках цього Декрету 22 жовтня 1918 р. більшовики провели в Олександро-Свірському монастирі свою «інвентаризацію», тобто розкрили раку з нетлінними мощами преподобного Олександра Свірського. А журнал «Революція і церква» запустив потужний фейк: нібито замість мощей знайшли воскову ляльку.
У звіті Ліквідаційного відділу так і написано: «У литій раці, що важить понад 20 пудів срібла, замість нетлінних мощей Олександра Свірського було виявлено воскову ляльку».
Мощі преподобного Олександра Свірського
Мощі Олександра Свірського мають просто приголомшливий рівень нетління, вони навіть не муміфіковані у звичному розумінні, а виглядають як тіло зовсім недавно померлої людини (преподобний жив у XV столітті). Невідомо, чи члени Ліквідаційної комісії були такими безграмотними, що не зуміли відрізнити віск від реального людського тіла, чи спочатку було замовлення оголосити про «ляльку», але новина була розтиражована більшовицькою пропагандою по всій країні.
З'явилися повідомлення про збори трудящих, обурені «многовіковим обманом попів» (сьогодні потрібно дописати слово: «московських») і вимагають розкриття мощей по всій країні. Так розпочалася кампанія з розкриття мощей. Омелян Ярославський, який керував антирелігійною політикою в СРСР, писав у ці дні: «Не заради глузування встановлює Радянська влада істину, не заради глузування відкриває вона віковий обман ченців».
Сьогодні керівник антицерковної політики, голова Держкомрелігії Мінкульту Віктор Єленський говорить аналогічно, що не задля утиску прав віруючих влада утискує УПЦ.
Розкриття мощей святого Олександра Невського, 1922 р.
По всій країні розпочалася кампанія з розкриття мощей. Причому треба віддати належне більшовикам, був затверджений особливий порядок розкриття. Здійснювати це, тобто розкривати раки і знімати з мощей облачення та прикраси, мали священнослужителі, а представники місцевої влади, ВЧК (тодішньої служби безпеки), медексперти та представники громадськості мали лише спостерігати, а потім підписати протокол огляду разом із священнослужителями.
Українські спадкоємці більшовиків вирішили піти ще далі та збираються проводити «інвентаризацію» взагалі без священників УПЦ, які 30 років стежили за цими мощами.
30 липня 1920 р. Рада народних комісарів прийняла ухвалу «Про ліквідацію мощей у всеросійському масштабі». Наказувалося:
· Послідовно і планомірно проводити повну ліквідацію мощей, уникаючи при цьому всякої нерішучості та половинчастості.
· Ліквідація названого культу мертвих тіл, ляльок тощо здійснюється шляхом передачі їх у музеї.
· У всіх випадках виявлення шарлатанства, фокусництва, фальсифікацій та інших кримінальних діянь, спрямованих на експлуатацію темряви <…> відділи юстиції порушують судове переслідування проти всіх винних осіб…
Наприкінці 1920 року в журналі «Революція і церква» було опубліковано Звіт Ліквідаційного відділу Наркомюсту З'їзду Рад зі зведенням про розкриття 63 мощей, здійснене у 1918-1920 рр. Як правило, знаходили не муміфіковані останки, що повністю збереглися, а деякі їх частини різного ступеня збереження.
Наприклад, у раці преподобного Сергія Радонезького, згідно з Звітом, опинилися «з'їдені міллю ганчірки, вата, людські кістки, що напіврозвалилися, маса мертвої молі, метеликів, личинок, у черепній коробці в провощеному папері нещодавнього походження русо-рудувате волосся». У раці святого благовірного князя Володимира Ярославича Новгородського було знайдено «купу чорних кісток, ганчір'я і потерті, череп, що розколовся на дві половини».
Тут слід пояснити, що згідно з церковним вченням святими мощами вважаються будь-які останки святих, будь-якого ступеня нетління. Навіть предмети одягу святих є об'єктом шанування. У розумних межах це не магія і не ідолопоклонство. Ще в Книзі діянь апостольських згадується про це: «Бог же творив чимало чудес руками Павла, так що на хворих покладали хустки та опоясання з тіла його, і в них припинялися хвороби, і злі духи виходили з них» (Дії 19. 11-12). Ті, хто бував у наші дні на молебнях у печерах Києво-Печерської лаври та в інших монастирях, можуть це підтвердити. Коли, наприклад, на одержимих одягали шапку преподобного Марка Гробокопателя, їхня одержимість відразу ж виявлялася, часом дуже жахливим чином.
Також загальнопоширеною є практика розподілу мощей для того, щоб їм могли поклонятися у різних місцях, відділення частинок, щоб зашити їх в антимінси тощо.
Проте до революції 1917 р. у народі сформувалося стійке думка, що мощі святих – це неодмінно нетлінні останки. Такій думці сприяло і те, що мощі, як правило, зберігалися в одязі, під різними окладами і так далі. Тобто люди не бачили, в якому вони стані. І для них виявлення в раках кісток, що зітліли, було шоком, на який якраз і розраховувала влада.
Крім ефекту дискредитації Церкви, влада розраховувала і на провокацію народного обурення, щоб мати привід для розправи. Незважаючи на затверджений порядок розтину мощей, це часто відбувалося з особливим цинізмом. Червоноармійці та представники ВЧК струшували в раки попіл з цигарок, плювали, обливали кислотою, кидали в нечистоти тощо. Це викликало обурення віруючих, і якщо вони вирішувалися на відкриті виступи, влада проводила показові розправи, арешти і навіть розстріли.
Навіщо це владі, і що може бути далі
По-перше, «інвентаризація» – це частина спільної кампанії знищення Церкви. Шанування мощей святих є дуже давньою традицією, що сягає апостольських часів. Можна сміливо сказати, що це невід'ємна частина Православ'я як такого. Як іконопочитання є свідченням про реальне втілення Сина Божого, так шанування мощей – це свідчення про реальне обожнення людини, про набуття Духа Святого, який освячує всю людину з душею і тілом, що залишається незмінним і після смерті. Будь-яке нешанобливе поводження з мощами ображає почуття віруючих. Саме таке поводження передбачається під час «інвентаризації». Сподіватимемося, що члени комісії не будуть плювати у раки і струшувати туди попіл цигарок, але й співати над ними тропарі та величання (як при переоблаченні мощей братією Лаври) вони теж не будуть.
По-друге, комісія виявить, що у великої кількості мощей бракує якихось частин. Це спричинить звинувачення УПЦ у тому, що вона займалася розбазарюванням або, ще гірше, розпродажем мощей або передачею їх країні-агресору, тобто Росії. Там справді у багатьох храмах є частки мощей Києво-Печерських святих. Антицерковні ЗМІ, спадкоємці журналу «Революція і церква», розтиражують ці звинувачення всіма доступними способами і піднімуть у суспільстві ще більшу хвилю ненависті до Церкви. Те, що частки мощей Києво-Печерських святих передавалися монастирям і храмам у різні країни трохи менше тисячі років, і що так робиться всюди, нікого, природно, не буде цікавити.
По-третє, з досвіду кампанії з розтину мощей 1920-х років можна припустити, що віруючі будуть висловлювати протест проти «інвентаризації», що дасть владі привід для подальших розправ. Досвід жорстокої розправи над журналістами СПЖ, коли людей за звичайну журналістську діяльність ув'язнили і загрожують довічним, показує, що влада має намір діяти жорстко щодо Церкви та її вірних чад.
Як насправді буде проходити «інвентаризація» мощей, ми дізнаємося за два тижні. За великим рахунком, все залежатиме від того, яке замовлення надійде до комісії Мінкульту від влади.
Якщо влада на той момент зважиться на жорсткі дії, то й інвентаризацію буде проведено відповідними методами. Якщо буде інша ситуація, комісія проведе її у варіанті «лайт»: прийде, подивиться, складе протокол і піде. А може, і взагалі відкладе цей захід на невизначений термін. Це може бути у випадку, якщо міжнародне співтовариство чітко висловить своє невдоволення порушенням свободи віросповідання в Україні, або ж влада вважатиме, що ризики внутрішньої дестабілізації надто великі.
Що ж до віруючих, то нам необхідно, по-перше, посилити свої молитви, активніше брати участь у молитовних стояннях біля Лаври та інших святинь, а по-друге, не забувати, що ми є християнами, і не можемо діяти тими методами, якими діють недруги Церкви, не можемо відповідати злом за зло, не можемо мати ненависті чи чогось подібного. Наша справа – молитва і надія на Бога.
«Не дбайте ні про що, але завжди в молитві й проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом, і мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже ваші серця і ваші помисли у Христі Ісусі. Нарешті, браття мої, що́ тільки істинно, що́ чесно, що́ справедливо, що́ чисто, що́ люб'язно, що́ достославно, що́ тільки чеснота та похвала, про те думайте. Чого ви навчилися, що́ прийняли і чули і бачили в мені, то виконуйте, і Бог миру буде з вами» (Фил. 4, 6-9).
