Притча: Злий дух
Притчі – це зазвичай короткі повчальні розповіді. Сьогодні ми пропонуємо читачеві довгу, але дуже корисну притчу з повчань святих отців.
Якось до святого Антонія Великого прийшов диявол і почав плакати.
– Хто ти і що з тобою трапилося? – спитав преподобний.
– Святий отче, – відповів диявол, – я не людина, я – злий демон.
– Що ж тобі треба?
– Нічого більше, – відповів злий дух, – крім того, щоб ти спитав Господа, чи прийме він покаяння диявола?
– Іди додому поки що, а завтра я тобі дам відповідь, – сказав святий.
Того ж вечора преподобний Антоній молився Господу.
– Господи! Відкрий мені, недостойному рабу твоєму, чи простиш ти людину, що перевершила гріхами демонів?
Антоній думав, що в нього був грішник, який назвав себе демоном зі смирення! Раптом перед святим став Ангел божий і сказав:
– Навіщо ти благав Господа за диявола? Адже він приходив спокушати тебе!
– Я цього не знав, – відповів Антоній. – Чому ж Господь не відкрив мені цього?
– Не бентежся, – відповів Ангел. – Коли до тебе спокусник прийде знову, то скажи йому: Ти – древнє зло, ти – сама гордість. Як ти можеш принести гідне покаяння? Давнє зло не робиться новим добром!».
Сказавши це, Ангел зник.
На другий день диявол знову з'явився в образі людини і плакав. Коли святий Антоній передав йому почуте від Ангела, злий дух засміявся і сказав:
– Якби я вважав себе древнім злом, то я подбав би про спасіння набагато раніше, але не тепер. Тепер мені самому служать люди і навіть тремтять переді мною. Чи можна мені, тому, хто панує над грішниками, стати тим, хто нині смиренно кається? Ні! Ні!
Сказавши це, диявол зник.
