Притча: про суд над іншими та про власні гріхи

Коли можна судити інших.
Один з насельників монастиря в Сцеті зробив серйозну помилку, і для суду над ним брати покликали наймудрішого відлюдника.
Відлюдник не хотів приходити, але брати були такими наполегливим, що він погодився. Однак перш, ніж відправитися, він взяв відро і зробив у його днищі кілька дірок. Потім наповнив відро піском і пішов в монастир.
Настоятель, звернувши увагу на відро, запитав, для чого це.
– Я прийшов судити іншого, – сказав самітник. – Мої гріхи біжать за мною, як і цей пісок у відрі. Але оскільки я не дивлюся назад і не можу бачити свої власні гріхи, то я здатен судити інших.
Ченці негайно вирішили скасувати суд.
0
0
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Читайте також

Розповіді про стародавню Церкву: апостоли, пророки та дидаскали
31 Березня 16:35

Чи був преподобний Симеон Новий Богослов аутистом?
25 Березня 12:55

Розповіді про давню Церкву: перша ієрархія
17 Березня 10:56

Новомученики XX століття: митрополит Анатолій Одеський
14 Березня 00:48

«Гра в кальмара»: апофеоз жорстокості чи євангельське попередження?
13 Березня 11:55

«Пикасо́»: церковна гімнографія і лекція отця Лавра
01 Березня 01:16