Ангельські крила просфорника Спиридона
Преподобний Спиридон був просфорником. І до цього дня його мощі мирно спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.
Прийшла до Печерської київської обителі при ігумені Пимені у 1139 році людина. Людина була з простих, сільських – грамоті не навчена, зате навчена началам християнської віри – працьовитості і молитві.
Незважаючи на немолоді вже свої роки, почала вона вчитися - навчилася читати і вивчила Псалтир напам'ять. Дав ігумен їй ім'я Спиридон – що грецькою означає «надійний», «міцний». Але це не дослівний його переклад, дослівно «спиридон» – це плетений кошик. І дійсно, вийшла з цього «кошика» міцна душа.
Згодом ігумен дав послух Спиридону пекти проскури. Дивовижне і благодатне заняття, хоч і нелегке. І дров нарубати треба, і води наносити, і величезну піч затопити, і в спеку цілий день в просфорні місити, формувати, вистоювати, пекти. Все це робив Спиридон зі своїм помічником Никодимом причому завжди з Псалтирем – за день прочитував її напам'ять цілком, займаючи руки тістом, а душу молитвою.
Спиридон грецькою означає «надійний», «міцний». Але це не дослівний його переклад, дослівно «спиридон» – це плетений кошик.
Одного разу вогонь якось вирвався з печі і просфорня загорілася. Тоді Спиридон зняв свою чернечу мантію і, накривши жерло печі, побіг за водою. Пов'язав рукава своєї волосяниці, набрав в неї води, і, закликаючи дорогою на допомогу братів, повернувся на палаючої просфорні.
Прибігли на поклик брати і побачили справжнє диво – вогонь в прикритій мантією печі згас, а сама мантія не згоріла, та ще й вода з волосяниці не пролилася! Щоб уявити собі волосяницю, згадайте колючу бабусину кофту грубої в'язки – тобто, фактично, це решето з вовни.
У житії святого пишуть, що ще за життя створив він чудес чимало. І тридцять років з ним на просфорні працював вірний і тихий Никодим.
Прочитавши вперше житіє Спиридона і Никодима, мене найбільше вразила... розповідь про мантію.
Ангельські крила Спиридона зупинили вогонь і не згоріли
Дивовижні і незбагненні люди – ченці. Вірніше, вони по суті справи не зовсім люди. В тому сенсі, що вони «людські» ангели. І мантія, яку накладають на плечі людині, постриженій в чернецтво, означає образ ангельських крил, щоб чернець, подібно до ангела поспішав на допомогу і благовістя заради Христа.
Ось ці ангельські крила Спиридона зупинили вогонь і не згоріли. Тому що його віра, лагідність, працьовитість «зробили» з простої тканини справжню броню.
Коли ми читаємо в Євангелії про віру, що нею можна і гори рухати, так це не метафора – і Спиридонова мантія ще одне цьому підтвердження. Також як і волосяниця – одяг смирення. Давні монахи носили цю колючу кофту, щоб завжди «відчувати» тіло, нагадувати собі про його смертність і безсмертя душі.
Власяниця – одяг смиренності. Давні монахи носили цю колючу кофту, щоб завжди «відчувати» тіло, нагадувати собі про його смертність і безсмертя душі.
Заходячи на територію Києво-Печерської Лаври та іншого монастиря, зверніть увагу на ці «ангельські крила», що розвиваються за спиною ченців. Ці люди, що прийшли в монастир послужити Богу, не відразу отримали їх, як і все інше чернече вбрання. Спочатку їм довелося кілька років заслуговувати їх, доводити собі і братам що вони зможуть понести ці крила.
Ще розгляньте чотки в їх руках – це меч духовний – на вервиці монахи читають молитви. І ніколи не купуйте чотки, якщо ви збираєтеся носити їх як браслетик або «благочестиву» прикрасу на дзеркалі машини. З мечем не жартують. І не вірте, що такий-то або така-то пішла в монастир, щоб сховатися від життя – з мечем в руці і з крилами за спиною не сховаєшся.
Так що не такі прості ці «люди в чорному» – вони воїни Христові і діти Божої Матері. Вони здатні не тільки мантією вогонь загасити, і волосяницею води наносити, вони здатні своєю молитвою так допомогти вам, як жоден лікар не може, так зігріти, як дихання матері. І поки вони живуть поруч з нами, Бог ще милує нас.
