Різна доля сніжинок
Була зима і йшов сніг. Вітру не було, і великі пухнасті сніжинки неспішно кружляли у вигадливому танці, повільно наближаючись до землі.
Дві з них, що летіли поруч, розпочали розмову.
– Як добре летіти, насолоджуватися польотом! – радісно сказала одна.
– Ми не летимо, ми просто падаємо, – сумно відповідала друга.
– Скоро ми зустрінемося з землею і перетворимося на біле пухнасте покривало!
– Ні, ми летимо назустріч загибелі, а на землі нас просто розтопчуть.
– Ми станемо струмками і попрямуємо до моря. Ми будемо жити вічно! – сказала перша.
– Ні, ми розтанемо і назавжди зникнемо, – заперечувала їй друга.
Нарешті їм набридло сперечатись. Вони розтиснули руки, і кожна полетіла назустріч своїй долі, яку обрала сама.
0
0
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Читайте також
Розповіді про стародавню Церкву: апостоли, пророки та дидаскали
31 Березня 16:35
Чи був преподобний Симеон Новий Богослов аутистом?
25 Березня 12:55
Розповіді про давню Церкву: перша ієрархія
17 Березня 10:56
Новомученики XX століття: митрополит Анатолій Одеський
14 Березня 00:48
«Гра в кальмара»: апофеоз жорстокості чи євангельське попередження?
13 Березня 11:55
«Пикасо́»: церковна гімнографія і лекція отця Лавра
01 Березня 01:16