Любов на один день, або 5 фактів про «День святого Валентина»
Християнство – це релігія любові. Воно наскрізь складається із закликів любити і бути любимим, із всепрощення, і навіть Самого Бога називає Любов'ю (1 Івана 4, 8). Що й не дивно, адже «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3, 16).
Для православної людини кожен день є днем любові, тому «День святого Валентина» як свято просто не має сенсу. Таїнство любові йде рука об руку з таїнством віри. І віра завжди починається з малого, нехай і з віри в самого себе. Як прекрасно зауважив український філософ Віталій Туренко, «Невіра в любов може бути пов'язана з нашою егоїстичністю. Якщо ми не віримо в любов, то ми не віримо в самого себе. І це може породжувати депресію. А навчитись любити – це рівносильно навчитись вірити».
В любові до ближнього людина пізнає свого Творця. Любов та закоханість – це дійсно взаємопов'язані речі, але водночас і діаметрально протилежні. День всіх закоханих в дійсності і в своїй основі має зовсім інші передумови: по-перше, це зведення любові до банальної похоті («любов на один день») і почуття закоханості, а по-друге, це наслідок виродження любові, того, що в західній філософії часто називають терміном «Інфляція любові».
Що ж стосується самого так званого свята, то нижче СПЖ зібрала п'ять найцікавіших фактів про його історію та зміст.
1. «День святого Валентина» прийшов на зміну Луперкаліям – давньоримському язичницькому святу на честь родючості, присвяченому Фавну. У 496 році Луперкалії були заборонені папою римським Геласієм І. Ще одне язичницьке свято, витіснене «Днем святого Валентина», – це свято Юнони – язичницької богині шлюбу, сім'ї та материнства.
2. Святий Валентин – це три різні людини, об'єднані в одній: мирянин, пресвітер і єпископ. Всі троє прийняли мученицьку кончину в III столітті і були канонізовані вже згаданим папою Геласієм I як одна людина. Житіє так званого святого Валентина є предметом численних спекуляцій як в католицькому, так і в православному середовищі. Цікаво, що в сучасній Католицькій Церкві 14 лютого відзначають не пам'ять святого Валентина, а День Святих Кирила та Мефодія, яких папа римський Іоанн II проголосив покровителями Європи.
3. Поширена точка зору про те, що Валентин вінчав воїнів-геїв, є хибною, не підкріпленою історичними фактами. Як мінімум саме таїнство Вінчання оформилось у щось окреме лише в IX столітті, а ставлення Церкви до гомосексуалізму, як на Заході, так і на Сході, завжди було однозначним і категоричним. Сам Валентин, як ми зазначили вище, міг бути пресвітером, мирянином або ж єпископом. Тобто, за великим рахунком, той Валентин, якому присвячене свято, не існував взагалі. Зазначимо, що в сучасній Католицькій Церкві святого Валентина офіційно вважають покровителем аж ніяк не закоханих, а... душевнохворих – людей, що страждають нервовими захворюваннями, зокрема епілепсією. Саме тому на іконах цього католицького святого зображують в одязі священнослужителя, який зцілює юнака від епілепсії.
4. В Ірані, Саудівській Аравії та Пакистані свято «святого Валентина» є під забороною, а тих, хто ослухався, штрафують на дуже великі суми. Влада цих держав вважає, що день всіх закоханих дуже згубно впливає на свідомість громадян та пропагує гріховні традиції. Крім того, в цих країнах заборонені плюшеві ведмедики та серця, як атрибут «блудливого» свята, незважаючи на те, що все це приносить величезні прибутки. В європейських країнах це свято є одним з найбільш комерційно вигідних для рітейлерів. Зокрема, українські торговці не втрачають можливості витягти з кишень українських громадян близько... 10 млрд грн, згідно з інформацією видання Forbes. За цими показниками 14 лютого майже зрівнялось з 8 Березня. Комерціалізація свята розпочалась ще з XIX століття, коли Естер Хауленд (1828-1904 рр..) почала виробляти «валентинки» в індустріальних масштабах. За рік їй вдалося продати «валентинок» на $ 5 000.
5. «День святого Валентина» на початку свого становлення був пов'язаний з ворожіннями. В англійській мові є ідіома «to wear your heart on your sleeve», що буквально означає «носити своє серце на рукаві», але більш правильним перекладом буде «не приховувати своїх почуттів». Ця фраза також пов'язана з «Днем святого Валентина». У середні віки в цей день дівчата та юнаки писали на папірцях імена та кидали ці записки у глечик. Потім кожен витягав по одному папірцю та дізнавався ім'я свого «судженого» або «судженої». Молоді люди повинні були носити ім'я, яке вони вибрали, у себе на рукаві протягом усього тижня. Будь-яке ворожіння є надзвичайно небезпечним і гріховним заняттям, яке залишає відбиток на житті людини та суворо засуджується Святим Письмом і Церквою. Ворожіння ж, яке спрямоване на те, щоб дізнатися майбутнє своєї любові або ж відносин, нівелює саме значення таїнства любові і покоїться на порожнечі та порочності псевдоідеалів незрілої особистості.
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
