Щасливий бідняк

Лише йому й було заняття та радість – їжа. Прокидався він – чекав на сніданок, від сніданку чекав на обід, від обіду – на вечерю. Але й цю втіху він скоро втратив. Їв він так багато і так солодко, що зіпсувався у нього шлунок і позиву на їжу не стало. Покликав він докторів. Лікарі дали ліки і наказали ходити щодня по дві години на природі.
І от ходить він якось свої призначені дві години і все думає про своє горе, що немає бажання до їжі. І підійшов до нього жебрак.
– Подай, – каже, – Христа ради, бідній людині.
Багач все про своє горе думає, що йому їсти не хочеться, і не слухає жебрака.
– Пожалій, пане, увесь день не їв.
Почув багач про їжу, зупинився.
– Що ж, їсти хочеться?
– Як не хотіти, пане, страшенно хочеться!
«Ото щаслива людина», – подумав багач і позаздрив біднякові.
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
0
0
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Читайте також

Розповіді про стародавню Церкву: апостоли, пророки та дидаскали
31 Березня 16:35

Чи був преподобний Симеон Новий Богослов аутистом?
25 Березня 12:55

Розповіді про давню Церкву: перша ієрархія
17 Березня 10:56

Новомученики XX століття: митрополит Анатолій Одеський
14 Березня 00:48

«Гра в кальмара»: апофеоз жорстокості чи євангельське попередження?
13 Березня 11:55

«Пикасо́»: церковна гімнографія і лекція отця Лавра
01 Березня 01:16