Як правильно провести Страсну седмицю
На цю тему розмірковує протоієрей Іоанн Омельчук.
Для кожної віруючої людини час Великого посту – це особливий період, коли душа починає звільнятися від земних насолод і занурюється у молитву та спілкування з Богом. Св. Єфрем Сирин писав: «За допомогою... святого посту людина підноситься на небо і злітає в рай, якщо тільки постить в абсолютній чистоті. Цим святим постом людина прославляє Бога, і кожному, хто ревно дотримується посту, відчиняє Він двері милосердя», а Св. Василій Великий доповнює: «Користь посту відкрита всякому роду життя, всякому стану тіла: піст скрізь однаково пристойний – і в домах, і на торжищах, і вночі, і вдень, у містах і в пустелях».
Історично відомо, що у перші століття християни сприймали Пасху двояко: і як день Воскресіння Христа, і як спогад Його страждань. Вже тоді християни стали особливим чином готуватися до цієї події, накладаючи на себе піст. Спочатку він складав кілька днів, а вже до IV століття збільшився до шести тижнів.
Особливе значення для віруючих людей набув перший і останній тиждень посту.
Страсна седмиця за церковним статутом не належить до днів святої Чотиридесятниці. Якщо протягом усього Великого посту Церква подає для повчання християнам житія великих святих, різні образи із Старого і Нового Завіту, то у ці сім днів ми чуємо про Євангельські події, які стосуються виключно останніх днів життя Іісуса Христа.
У перші три дні Страсного тижня богослужіння Православної Церкви наповнене покаянними мотивами, що прослідковуються в стихирах і канонах. Зміст богослужбових текстів звернений на очікування другого пришестя у світ Христа Спасителя. Про це говорять євангельські притчі про «Злих виноградарів», «Таланти» та «Десять Дів». Церква ще раз акцентує увагу віруючих на тому, заради чого прийшов у світ Христос.
Важливо також зауважити, що в перші дні Страсного тижня в храмах звершується літургія Передосвячених дарів, під час якої віруючі можуть приступити до Причастя. Вже в ранню епоху християнства в Церкві склалася традиція, згідно з якою в будні дні Великого посту не мала звершуватись повна літургія. Справа в тому, що сама літургія завжди пов'язана з радістю Воскресіння Христового, яка міститься в Євхаристійному спілкуванні. Великий же піст – час покаяння, скорботи про себе, про свої гріхи. Тому повна літургія скасовується в будні дні, і замість неї служиться неповна, де Дари вже освячені.
Ми приступаємо до таїнства Євхаристії, щоб подібно до апостолів не залишити Христа в Його останні дні перед зрадою, стражданнями, смертю і воскресінням. У словах богослужіння ми знаходимо відповідь на питання, як саме ми повинні проводити такі дні, очищаючи свою душу і поєднуючись з Христом: «Се Жених грядет в полунощи, и блажен раб, егоже обрящет бдяща: недостоин же паки, егоже обрящет унывающа. Блюди убо душе моя, не сном отяготися, да не смерти предана будеши, и Царствия вне затворишися, но воспряни зовущи: Свят, Свят, Свят еси Боже, Богородицею помилуй нас».
Православний храм в останні дні перед Воскресінням переносить всіх, хто в ньому перебуває, у різні місця стародавнього Єрусалиму.
У страсний Великий (Чистий) Четвер ми разом з апостолами перебуваємо на Таємній Вечері. Храм в цей день символізує Сіонську Горницю, в якій Христос встановив таїнство Євхаристії, а потім омив ноги своїм учням.
У Велику П'ятницю православні віруючі разом з Іоанном Богословом і Дівою Марією стоять на Голгофі перед розп'ятим Христом. Храм символізує страшне і, водночас, святе місце викуплення всього людства однією жертвою Сина Божого. «Днесь висит на древе, иже на водах землю повесивый», співає Православна Церква.
Варто також зазначити, що спогад розп'яття Христа утворює смисловий центр всієї Страсної седмиці. Цікаво, що в службі «Дванадцяти Євангелій» Церква постійно вказує на те, що розп'яття – це ще не кінець. Через піснеспіви та гімни Церква щоразу нагадує про те, що Христос воскресне. Повного торжества смерті не буде, скорбота перетвориться в радість і Життя переможе все одно. Навіть найбільш скорботні піснеспіви Великої П'ятниці закінчуються надією Воскресіння: «Покланяемся Страстем Твоим, Христе. Покажи нам и славное Твое Воскресение». Християнин очікує тріумфування Пасхи, бо в ній утаєна вся його віра.
У Велику Суботу подумки ми спостерігаємо зняття з Хреста, помазання Тіла Іісуса ароматними миром та погребіння в гробі. «Да молчит всяка плоть человеча...», бо Христос зійшов у пекло і вивів звідти всіх, хто увірував в Єдиного Бога, Творця Неба і Землі. В цей день люди приходять у храм, як у печеру, в котрій було покладене тіло Спасителя. І з якої у святу ніч ми почуємо ангельські слова – Христос Воскрес!
Ось чому для православного християнина ці дні підготовки до світлого свята Пасхи повинні, в першу чергу, проходити в храмі. Звичайно, у кожної сім'ї турбот вистачає. Але ми повинні завжди пам'ятати про те, що якщо людина замінює богослужіння повсякденними справами, основний час яких йде на прибирання будинків, околиць, приготування їжі і т. д., то тоді радість від Воскресіння Христового навряд буде повною.
Істинна радість людини є духовною, адже коли душа людини радіє, то і серце переповнює почуття, котре не схоже ні на що у цьому світі. Якщо щиро готуємось, в першу чергу, своєю душею, до зустрічі з Христом, то і Господь на нашу щирість відповідає як люблячий батько до своїх дітей і посилає Свою Благодать.
