Ікона, перед якою і чоловіки плачуть: «Помічниця в пологах»

До неї найчастіше ідуть із останньою надією. Коли вже годі сподіватися на лікарів чи дива сучасної медицини. Коли позаду роки лікування, а в домі – все одно болюча тиша, і не чути сміху малюків. Коли серце стискається, якщо бачиш у парку молоду пару із візочком і давно оминаєш «Дитячий світ». Коли слово «мама» настільки бажане, що готова на все, і навіть більше. Коли надіятися, окрім як на Бога, нема на кого. Лишається вірити, що тільки Та, Яка носила під серцем майбутнього Спасителя світу, а через 33 роки стояла під Його хрестом, зможе зрозуміти твій біль і твою молитву.

А ще до неї приходять із радістю. Щоправда, менше, бо така вже, напевне, людська натура – швидко забувати добро. Та ті, хто приходить, подовгу стоять біля неї. Хтось плаче, хтось вдивляється у лик і веде німий діалог, хтось примощує, схоже, найбільший букет, що тільки можна було знайти у квітковому магазині. При цьому всі посміхаються до неї, як до давньої знайомої чи до людини, яку знають не один десяток років і з якою пройшли Крим і Рим. А вона, не відводячи погляду, от уже більше сотні років дивиться на тих, хто приходить і просить. Дивиться, чує, допомагає.

Вона – ікона Матері Божої «Помічниця в пологах» зі Свято-Воскресенського храму міста Острог на Рівненщині. Чимала, у різьбленій рельєфній дерев’яній рамі, прикрашена панагією і численними ювелірними виробами – подяками за почуті молитви. Жоден молебень тут не відбувається без цього образу – щонеділі перед ним або просять допомоги і заступництва, або дякують за щастя, котре можна потримати на руках.

В храмі чудотворний образ знаходиться з моменту його побудови. Достовірної інформації про те, звідки взялася ікона «Помічниця в пологах» у Свято-Воскресенському храмі Острога, немає, як невідомо, хто написав цей дивовижний образ, хто подарував його сюди. На більшості храмових ікон є дарчі написи чи записи у церковних книгах. А цю ікону, як пояснює протоієрей Віктор Земляний, настоятель Свято-Воскресенського храму, у 80-тих роках ХХ століття разом із Ахтирським образом Божої Матері (про нього ми вже розповідали читачам) знайшли на горищі під час прибирання.

– Це свідчить про особливе бажання вірян зберегти святиню у часи війни, розрухи та більшовицького гоніння, коли постраждало і зникло безслідно чимало чудотворних образів, – каже священик. – Ікона була старанно схована і знайшлася випадково, її хотіли зберегти для майбутніх поколінь, і це вдалося.

Отець настоятель розповідає, що в 2000-них роках ікону оглянули фахівці з іконописної майстерні Києво-Печерської Лаври і підтвердили, що це – однозначно оригінал.

– Такі ікони писалися близько 120 років тому, – переповідає священик слова архімандрита Іоанна, досвідченого майстра. – Її унікальність в тому, що на ній одночасно зображена Божа Матір із Богонемовлям, Яке народжується, і великомученик Пантелеймон. Подібних ікон досі майстри не зустрічали.

На острозькому образі Богоматір зображена у повний зріст із піднесеними в молитві руками і з Предвічним Немовлям на лоні. У Богородиці непокрита голова, волосся розпущене. Її руки притримують святительський омофор, на якому стоїть в мандорлі Немовля Христос. Він десницею благословляє, а ліву руку тримає на колінах. Написання фігури Спасителя підкреслює Його перебування в утробі Матері, де Слово-Логос стало плоттю, втілившись у благодатному череві Приснодіви. Поруч стоїть великомученик Пантелеймон, також у повний зріст. Ікона написана у теплих тонах, тому з нею контрастує насичено-блакитний фон обрамлення і золотисте різьблення зверху.

Знаменною для острожан стала дата 3 жовтня. Саме в цей день, за указом Священного Синоду, відзначається пам’ять ікони «Помічниця в родах». Як зазначається у церковних книгах, цього ж дня 1910 року Свято-Воскресенський храм міста Острог був освячений архієпископом Житомирським і Волинським Антонієм. Це підтверджує напис під кришкою престолу у вівтарі церкви, що виявили під час ремонтних робіт у 2011 році. Сталося це також 3 жовтня.

– Тому, – пояснює протоієрей Віктор Земляний, – коли усі ці факти співставили, стало зрозуміло, що цей образ є дуже особливим для нашого храму, на це є воля Божа. Втім, до того теж було відомо, що ця ікона – чудотворна. Завжди приїздили люди, служили молебні, розповідали про допомогу за молитвами перед іконою.

Священик розповідає, що за десять років його настоятельства у Свято-Воскресенському храмі були вже десятки випадків, коли за молитвами перед чудотворним образом Матері Божої Господь дарував Свою милість бездітним подружжям.

– Люди не мали дітей багато років, але їх віра була винагороджена. І траплялося це саме після молитв біля цієї ікони.

Зараз на іконі чимало прикрас і розкішна панагія. Про кожну із цих пожертв отець Віктор може розповісти, бо ж за кожною – історія конкретної сім’ї, а ще – радість народження нової людини. Історія віри, історія надії, історія любові. Панагія, наприклад – дарунок від родини, у якій кілька років після народження первістка не було дітей. Лікарі констатували, що пара цілком здорова, і якось у паломництві до Греції чоловік придбав панагію, щоб прикрасити нею чудотворний образ. Після молебню перед іконою пройшло небагато часу, як подружжя дізналося, що чекає хлопчика.

У сестри отця настоятеля, Марії, теж понад 5 років не було дітей. Почувши про чудотворну ікону, жінка уже наступного дня була в храмі і молилася. А рівно через рік народила довгоочікуване дитя.

– Ось уже цього року, – згадує отець Віктор Земляний, – до нас приїздила одна журналістка. З нею я був знайомий давно, але про їх сімейну проблему дізнався нещодавно: 10 років у них з чоловіком не було діток. Якось розповідав про наш храм, про чудотворні ікони і у розмові згадав про «Помічницю в родах». Вона спершу не повірила, а потім, уже як до останньої надії, приїхала в Острог, помолитися перед образом Богоматері. Ми служили молебень, а через три місяці у мене пролунав дзвінок із радісною новиною. Народилася дівчинка, Єва, я її хрестив.

Біля чудотворного образу приходять помолитися не тільки острожани – на молебні можна зустріти не лише жителів Рівненщини, а й сусідніх областей. Приїздять ті, хто хоче пізнати щастя материнства, приходять жінки вже при надії попросити допомоги в пологах. Та найтрепетніше видовище – коли біля образу Богоматері, схиливши коліна, стоять чоловіки. Плачуть, часом – мовчки моляться, хтось тримає за руку дружину, хтось приходить уже пост фактум, приносить квіти і служить подячний молебень.

Віряни Свято-Воскресенського храму Острога любовно називають цю ікону «наша помічниця». Багато років тому я уперше переступила поріг Свято-Воскресенського храму. Стояла трохи розгублена і не знала, куди спершу іти. Світлої пам’яті бабуся Галина, помітивши мій округлений стан, тихенько шепнула на вухо: «Піди, доцю, о-о-он туди, зліва біля солеї, бачиш? То для тебе». І я пішла. Молилась, пам’ятаю, недовго і невміло, але на серці було тепло, і чомусь хотілося плакати. Матір Божа, схоже, чула і ті незграбні молитви: зараз «Помічниця в пологах» – найулюбленіша ікона моєї Євгенії.