Чи зупинять США переслідування УПЦ?
Не встиг політолог К. Бондаренко заявити, що в Офісі Президента задумалися щодо розправи з УПЦ, як черкаський чиновник закликав очистити місто від вірян УПЦ. Що відбувається?
В кінці березня відомий історик і політолог Костянтин Бондаренко в інтерв'ю блогеру Олександру Шелесту сказав: «Я думаю, зараз влада намагається розібратися, що робити з УПЦ, тим більше що недвозначні сигнали йдуть з боку Сполучених Штатів».
Надії на те, що США вплинуть на релігійну політику України і, просто кажучи, захистять УПЦ від гонінь з боку влади, з'явилися відразу після перемоги на виборах Дональда Трампа 5 листопада 2024 року. Під час передвиборчої кампанії члени його команди висловлювалися щодо гонінь прямо і недвозначно. Особливо яскраво висловлювався нинішній віцепрезидент Джей Ді Венс. Наприклад, в квітні 2024 року, ще будучи сенатором від штату Огайо, він виклав у соцмережі Х досить розгорнуту публікацію, в якій розповів про гоніння на УПЦ. Венс заявив, що Верховна Рада збирається прийняти закон про заборону найбільш численної конфесії і заклеймив позором адміністрацію Д. Байдена за те, що вона нічого не зробила для захисту християн в Україні.
«Наша ганьба, що не бачили, що це наближається. Наша ганьба за бездіяльність. Наша ганьба за відмову використовувати мільярди доларів, які ми відправляємо в Україну як важіль, щоб забезпечити і гарантувати релігійну свободу», – сказав тоді Джей Ді Венс.
І ось він вже більше ніж два місяці займає другий за значенням пост у владній вертикалі США. Що він зробив для припинення гонінь за цей час? Він кілька разів зустрічався з В. Зеленським, багато разів робив заяви про Україну, і хіба ми чули заклики припинити гоніння? Хіба пресслужба повідомляла, що він піднімав це питання перед Президентом України?
В листопаді 2023 року Тулсі Габбард жорстко критикувала В. Зеленського в мережі Х, заявляла, що він оголосив поза законом і заборонив Українську Православну Церкву, а також будує автократію на гроші американських платників податків. У лютому 2025 року Тулсі Габбард отримала посаду директора Національної розвідки, одного з найвпливовіших силових органів США. Так, вже після обрання вона згадала, що українська влада закриває храми. Але хіба цього достатньо для захисту УПЦ?
Ще один приклад: Ілон Маск під час передвиборчої кампанії також висловлювався на тему свободи віросповідання в Україні. У жовтні 2023 року він у мережі X прокоментував інтерв'ю Такера Карлсона з адвокатом УПЦ Робертом Амстердамом, в якому той розповів про гоніння на УПЦ, красномовним питанням: «Священників саджають у в'язниці?».
Після президентських виборів у США І. Маск став одним з найвпливовіших осіб в оточенні Д. Трампа. Незважаючи на те, що йому було доручено займатися справами всередині США, І. Маск встиг відзначитися заявами про зміну влади у Великобританії, скандальними висловлюваннями на адресу європейських країн і Європейського Союзу в цілому. Але чи чули ми його гучні вимоги до українських властей припинити знищувати найбільш численну конфесію в країні? Він хоч щось зробив конкретне в цьому плані?
Адвокат УПЦ Роберт Амстердам зібрав величезне юридичне досьє на кожного гонителя Церкви з числа українських чиновників. Він ще до виборів Президента США погрожував санкціями і кримінальними справами проти кожного депутата Ради, який проголосує за закон про заборону УПЦ, кожного чиновника, який буде порушувати свободу віросповідання.
І ось команда Д. Трампа вже більше двох місяців при владі. Де кримінальні справи? Де санкції? Де хоча б публічні заклики до українських властей припинити гоніння на Церкву?
Скільки списів вже було зламано навколо так званої угоди щодо українських надр! Скільки заяв! Скільки загроз! Але при цьому чомусь нічого не робиться, щоб припинити гоніння на УПЦ і майже нічого не говориться про це на найвищому політичному рівні.
Трохи пізніше ми спробуємо відповісти на ці питання, а зараз дозволимо собі не погодитися з думкою, що в Офісі Президента не знають, чи варто продовжувати гоніння на УПЦ, чи ні. По факту гоніння не припинялися, як до президентства Трампа, так і після: ті ж захоплення храмів, та ж риторика ненависті на адресу вірян, те ж антицерковне законодавство, яке ніхто не збирається скасовувати. А останні події так і зовсім не залишають жодних сумнівів у тому, що українська влада анітрохи не боїться звинувачень з боку влади США в порушенні права на свободу віросповідання.
У березні 2025 року Міністерство культури сформувало комісію, якій належить дослідити мощі Печерських святих на предмет їх історичної та наукової цінності. Аналогічні дії більшовиків у 1920-х роках називалися кампанією по вскриттю мощей. Багато з них тоді опинилися в кращому випадку в музеях, а в гіршому – на звалищах. Комісія Мінкульта вже приступила до своєї роботи.
1 квітня 2025 року митрополит Черкаський і Канівський УПЦ Феодосій заявив, що влада готує силовий захват ряду черкаських храмів, для чого залучають як масовку співробітників бюджетних установ, погрожуючи їм звільненням у разі відмови брати участь у нападі на Церкву. А чиновник Черкаської міськради Микола Добровольський так і зовсім не соромився у висловлюваннях, закликаючи до розправи над УПЦ. Ось деякі цитати:
- «Завтра заплановано взяти останній бастіон у Черкасах! Боротьба з рашистською нечистю та московськими гнидами. Зустрінемо Великдень у вільних від московських попів Черкасах».
- «Лише за вашою допомогою Черкаси стануть першим містом в Україні без московських попів».
- «На жаль, у нас є як явні, так і приховані сепари, ждуни, вороги. Очевидними є московська церква та її ФСБ-шні попи».
При цьому він вказав конкретні адреси храмів УПЦ і конкретний час майбутніх акцій. Це просто прямий анонс погромів. І де грізний окрик із Вашингтона, щоб цього не робити?
А 30 березня 2025 р. в Україні побував євангелічний пастор Марк Бернс, представлений як «особистий духовний радник» президента США Д. Трампа. Цей пастор зустрівся із представниками практично всіх основних релігійних організацій в Україні. Але він не мав бажання зустрітися з представниками найчисленнішої – УПЦ. За підсумками свого візиту М. Бернс взагалі заявив, що Україна, незважаючи на війну, є «маяком релігійної свободи». Це враження він відвезе з собою в США і буде ділитися ним з американськими політиками, не виключено, що і з Д. Трампом.
І насамкінець: 24 березня 2025 р. Д. Трамп прийняв у Білому домі главу Американської архієпископії Фанара архієпископа Елпідофора, який вручив нинішньому президенту США хрест і сказав: «Ви нагадуєте мені великого римського імператора Костянтина Великого». Судячи з виразу обличчя, Трамп був задоволений. Адже зовсім недавно Елпідофор закликав американців голосувати за Джо Байдена і брав участь у маршах антитрампівського руху BLM. Все забуто, чи як? На це питання ми також спробуємо відповісти. У статті «Архонти Фанара: остання надія ПЦУ?» ми вже аналізували, що грецька діаспора США зробить усе можливе, щоб залучити Трампа на свій бік. І ось ми бачимо, як греки терміново змінюють свою політичну орієнтацію. З затятих прихильників демократів і особисто Джо Байдена вони стають не менш затятими прихильниками Д. Трампа, співають йому дифірамби та розписуються у вірнопідданських почуттях. Чи можна робити висновок, що ці зусилля призводять до успіху? Чи можна говорити, що ця остання надія ПЦУ вже справдилась?
Відповіддю на всі перелічені питання може бути відома фраза: «Нічого особистого, лише бізнес». Адміністрація США чудово знає про всі випадки незаконних дій української влади щодо УПЦ. Напевно, за океаном на всіх гонителів Церкви зібраний достатній компромат. І, напевно, на всіх можна накласти повністю обґрунтовані санкції або відкрити кримінальні справи. Але захист УПЦ від свавілля влади – це козир у рукаві адміністрації Трампа, який він витягне лише у тому випадку, якщо це йому буде вигідно для вирішення інших питань: економічних, політичних, фінансових тощо. Саме ці питання стоять на першому місці, а не захист права на віросповідання.
Політики та чиновники американської адміністрації під час передвиборчої кампанії заявляли про гоніння на УПЦ не тому, що дійсно хотіли покласти цьому кінець, а головним чином для того, щоб заробити політичні очки в очах виборців. Прийшовши до влади, вони зовсім не збиралися одразу кидатися на захист УПЦ і вимагати від В.О. Зеленського, щоб Церкві дали спокій. Вони зберегли тему порушення українською владою релігійних прав і свобод для більш вигідного випадку.
Поки що в американській адміністрації немає єдиної думки, чи виконає В. Зеленський усе, що від нього вимагає Д. Трамп. Якщо так, то США будуть працювати із нинішніми українськими правителями. Просто не буде потреби їх змінювати, а отже – і використовувати тему гонінь. У цьому випадку українській владі все зійде з рук. Ніхто не буде дорікати їм за захоплення храмів, заборону Церкви, порушення прав вірян. Заради бізнесу, заради вирішення життєвих питань на жахливі переслідування віри просто заплющать очі. Якщо ж у Вашингтоні зроблять ставку на усунення В. Зеленського від влади, то в цьому випадку вийдуть на світ усі козирі проти нього: і махінації з американською допомогою, і корупцію, і, звичайно ж, беззаконня щодо УПЦ. Ось тоді ми, можливо, і почуємо пафосні промови про те, що потрібно негайно покласти край гонінням, побачимо санкції, кримінальні справи та інше.
Слова пророка Давида «Не надійтеся на князів, на синів людських, у них немає спасіння» (Пс. 145, 3) означають не тільки те, що князь чи син людський не хоче когось спасти чи захистити. Вони також означають, що «князі» у своїй діяльності мало думають, як догодити Богу та виконати Його заповіді. Правителі, політики, представники влади просто керуються іншими міркуваннями та пріоритетами. Вони в принципі не займаються спасінням. Винятки, звичайно ж, є, але їх, мабуть, лічені одиниці за всю історію людства. Основні ж завдання можновладців – не релігійні, а мирські. Мирські в тому сенсі, який вклав у це слово апостол Іоанн Богослов, написавши у своєму Посланні: «Бо все, що у світі: пожадливість плоті, пожадливість очей і гордість життєва, не є від Отця, але від цього світу» (1 Ін. 2, 16).
Влада, слава, гроші, вплив – ось те, заради чого буде розігруватися релігйна карта в Україні (або не буде, залежно від кон'юнктури). Ось те, заради чого зовнішні сили будуть захищати Церкву. Або не будуть.
Віруючим в Україні (і не тільки) давно настав час зрозуміти, що ніхто з сильних світу цього не буде захищати їх лише заради того, щоб захистити, щоб відновити правду і справедливість. Лише з прикладною метою. Отже, і наше церковне життя має намагатися набувати таких форм, щоб бути якнайменше залежним від «князя і сина людського». В іншому випадку ми будемо приречені на те, щоб жадібно ловити прихильне слово з-за кордону і щоразу розчаровуватися від того, що воно залишається лише словом.
