Запрошення Епіфанія на Фанар: сигнал Трампу про незмінність підтримки ПЦУ?
Вже весь світ бачить, що проєкт Фанара щодо створення ПЦУ провалився. Але Патріарх Варфоломій наполегливо продовжує протежувати Думенка. Чому?
З 7 по 9 березня 2025 року керівник ПЦУ Епіфаній Думенко перебував у Стамбулі, де брав участь у богослужіннях Константинопольського Патріархату на Фанарі. З урахуванням останніх подій цей візит не можна назвати рядовим.
По-перше, він має особливе значення у контексті позиції адміністрації США щодо війни Росії проти України. По-друге, важливу роль відіграє нинішнє ставлення до ПЦУ як у світі загалом, так і на Фанарі, зокрема. Саме з цієї причини ми вважаємо, що візит Думенка – це сигнал, який Патріарх Варфоломій вирішив послати світу. В чому він полягає?
Боротьба Елпідофора з Еммануїлом
Навряд чи запрошення Думенка послужити на Фанарі саме 9 березня можна назвати випадковістю. Справа в тому, що перша неділя Великого посту в православних церквах відзначається як «Торжество Православ'я». І символізм цього свята не лише в тому, що Церква згадує відновлення шанування ікон, а й у свідоцтві про перемогу над усіма єресями взагалі. Крім того, в руській традиції в день Торжества Православ'я вимовляються анафеми єретикам і ворогам Церкви, православним ієрархам проголошуються багатоліття, а захисникам віри співається «Вічна пам'ять».
Звісно, спільне богослужіння Патріарха Варфоломія та людини, яку 11 з 15 Помісних Церков вважають мирянином чи розкольником – це знак, що глава Фанара не має наміру переглядати своє рішення про надання Томоса ПЦУ.
Проте, зважаючи на все, Патріарх Варфоломій сигналізує не лише Синодам тих Церков, які не визнали Думенка, а й главі Американської Архієпископії Фанара архієпископу Елпідофору.
Вже давно ходять чутки (які побічно підтверджувалися і Українським Екзархатом Константинопольського Патріархату), що Елпідофор – прихильник перегляду Томоса ПЦУ. Саме він нібито стояв за комісією, яка приїжджала в Україну взимку минулого року, і саме він найсильніше критикує Думенка та Зорю.
Ще одне підтвердження того, що архієпископ Елпідофор намагається запропонувати якісь варіанти, які дозволили б Фанару вийти з ситуації з визнанням ПЦУ з мінімальними репутаційними втратами, з'явилося нещодавно на сайті Orthodox Times, який фінансується зі США.
Буквально протягом тижня редакція опублікувала дві статті, які тезово дуже схожі на ті заяви, які ми чули або від самого архієпископа Елпідофора, або від його оточення.
У першій з них було запропоновано, щоб УПЦ і ПЦУ в Україні спочатку об'єдналися в Екзархат Константинопольського Патріархату (нібито таке єднання буде найменш болючим), а у другій пропонується створити на Фанарі постійний Синод, до якого, крім ієрархів Константинопольського Патріархату, будуть входити і представники Помісних Церков. Синод цей має займатися вирішенням загальноправославних питань, і, за задумом автора, може стати першою сходинкою до Всеправославного Синаксису, який і вирішить українське питання.
Звісно, позиція Елпідофора всередині Константинопольського Патріархату подобається не всім. Насамперед, вона не подобається головному «бенефеціару» та ідеологу Томоса ПЦУ, митрополиту Халкідонському Еммануїлу. Припускаємо, що йому вдалося переконати Патріарха Варфоломія, що план архієпископа Елпідофора – безперспективний, а також, що цей план б'є по авторитету глави Константинопольського Патріархату. І тому рішення запросити Думенка – це, цілком імовірно, своєрідна відповідь навіть не Патріарха Варфоломія, а митрополита Еммануїла всім тим, хто намагається знайти вихід із ситуації.
Більше того, ця відповідь дуже схожа на той крок, який зробив давньогрецький політик і воєначальник Агафокл Сіракузький, який наказав армії спалити свої кораблі – щоб показати, що шлях до відступу не має. Ймовірно, візит Думенка до Фанару – це черговий приклад використання прийому Агафокла. Щоправда, змушені нагадати, цей прийом не завжди спрацьовував, і в історії були випадки, коли, відрізавши собі шляхи до відступу, воєначальники програвали битви.
Тому запрошення глави ПЦУ на Фанар може виявитися необачним рішенням, яке навряд чи послужить добру службу Константинопольському Патріархату. Судіть самі.
Торжество неправослав'я в Україні
Реальний стан справ у релігійному просторі України вкрай далекий від «торжества Православ'я». Навпаки, криза не тільки поглибилася, а й прийняла такі масштаби, які практично неможливо контролювати. Влада ухвалила закон, який забороняє УПЦ, і всіма силами допомагає віджимати храми канонічної Церкви на користь ПЦУ. При цьому відібрані храми «переходять» порожніми, бо віруючі до структури Думенка не йдуть, і змусити їх не зможе ніхто і ніщо.
У цей же час влада зі схвалення ПЦУ робить щодо УПЦ просто жахливі кроки. Архієреї, священники та миряни УПЦ продовжують страждати у в'язницях за абсурдними звинуваченнями, кліриків мобілізують на війну, а на початку березня Мінкульт оголосив про «перевірку» мощей Преподобних Печерських. З боку Епіфанія як декларованого «священноархімандрита» Києво-Печерської лаври не було жодного протесту.
Тобто вже очевидно, що керівництво думенківської структури не лише не допомогло Фанару «подолати розкол» у країні, а й багаторазово посилило його.
Понад те, всередині самої ПЦУ немає ні єдності, ні взаєморозуміння. Усередині неї зріють кілька потужних конфліктів: між Епіфанієм і волинським «митрополитом» Михайлом Зінкевичем, а також між вихідцями з УАПЦ та УПЦ КП, які «правлять» на одній території.
Природно, на цьому тлі для Думенка візит до Фанару – це однозначно «плюс». Але для Патріарха Варфоломія – це величезний «мінус». І не тільки тому, що Епіфаній навряд чи колись зможе стати рукостислим в очах інших Помісних Церков. Що для нього набагато гірше – він може стати нерукостислим серед політиків – насамперед для нової адміністрації Трампа.
Трамп і «друзі Байдена»
На початку 2025 року Дональд Трамп, як тільки обійняв посаду президента США, розпочав цілу низку перетворень, які інакше як «зламом старої системи» назвати не можна. Очевидно, що політика США щодо Константинополя та ПЦУ може зазнати значних змін. Вже зараз стають дедалі гучнішими звинувачення з боку адвоката УПЦ Роберта Амстердама. І не лише у бік влади України, а й на адресу ПЦУ.
Наприклад, в інтерв'ю близькому Трампу журналісту Такеру Карлсону він заявив: «Ця інша Церква вкрала 1500 наших храмів. Вони відібрали їх. Захопили у буквальному значенні. Більше того, вони б'ють наших священників і парафіян. І я маю все це на відео».
Частину цього інтерв'ю перепостив Ілон Маск. І ми можемо бути впевнені, що воно навряд чи пройшло непоміченим.
Тож Думенко дуже скоро може виявитися токсичною фігурою. Проте Патріарх Варфоломій його запрошує. Чому?
Щоб відповісти на це питання, нам треба поглянути на позицію Константинопольського Патріарха Варфоломія щодо президента США. Аналіз його дій та заяв дозволяє припустити, що Патріарх не розглядає Трампа як союзника у зміцненні Константинопольського Патріархату.
Нагадаємо, що у період президентства Джо Байдена Патріарх Варфоломій неодноразово та відкрито демонстрував теплі стосунки з американським лідером. Так, незважаючи на пропаганду Байденом ЛГБТ і абортів, глава Фанара називав його «справжнім християнином», наголошував на своїй дружбі з ним, підтримував практично постійний контакт. У свою чергу, Байден назвав главу Фанара «своїм великим другом», привітав Патріарха з тридцятиріччям патріаршества, наголосивши на значущості його лідерства. У своєму листі Байден зазначив, що США потребують такого керівника, як Варфоломій, і висловив сподівання на продовження діалогу.
У той же час, на відміну від попередніх виборів, перемога Дональда Трампа на виборах 2024 року не була публічно прокоментована Патріархом Варфоломієм. Це контрастує з його вітанням Трампа у 2016 році. І зрозуміло, що відсутність публічної реакції на повторне обрання Трампа може свідчити про прохолодне ставлення Патріарха до нового президента США.
Більше того, ми вважаємо, що глава Фанара, хоч би як це дивно звучало, в даний момент орієнтується швидше на Ватикан, ніж на Держдеп. У свою чергу, не зайвим буде нагадати, що для Ватикану Трамп теж становить певні складнощі.
Справа в тому, що адміністрація Трампа з самого початку завила про свій консерватизм і традиціоналізм, що викликає певні побоювання всередині РКЦ, яка встановила дуже тісні стосунки з глобалістськими колами. Колишній посол Ватикану в США, кардинал Карло Марія Вігано взагалі заявив, що папа Франциск є учасником «глобального проєкту» з управління світом, а Трамп в очах цього проєкту – постать дуже небезпечна. Звідси критика його керівництва католицькими ієрархами і навіть особисто папою римським. Звідси й дуже прохолодне ставлення до Трампа з боку Патріарха Варфоломія, який і прямо і опосередковано підтримує той «глобалістський порядок денний», проти якого виступає нова адміністрація США. Тут достатньо згадати «екологічні ініціативи» глави Фанара та заяви Трампа, що Америка не має наміру в них брати участь.
З цієї причини ми маємо право вважати, що запрошення Патріархом Варфоломієм Епифанія Думенка на Торжество Православ'я можна розглядати як сигнал глави Фанара до адміністрації Трампа: Ми й надалі будемо опікуватися ПЦУ.
Підтверджується ця теза і недавнім висловом Варфоломія, що Україна має брати участь у мирному переговорному процесі (проти чого виступають США). Також у цій промові прозвучала персональна підтримка Володимира Зеленського, що після скандалу у Білому домі виглядає досить дивно.
***
У будь-якому разі, на даний момент зрозуміло, що Патріарх Варфоломій йде на вкрай невигідний для себе крок, щоб тим самим підтримати своє «дітище», яке продовжить шкодити світовому Православ'ю взагалі і Константинопольському Патріархату зокрема. Для чого він це робить, ми зрозуміти не можемо. Зате цілком зрозуміло одне: це помилка, ціна якої виявиться надто високою навіть для нього.
