Наративи Зеленського про УПЦ: який відсоток правди?
Володимир Зеленський в інтерв'ю Пірсу Моргану озвучив кілька наративів на релігійну тему, порадив не лизати сідниці та попросив ядерну зброю. Розбираємо докладніше.
4 лютого 2025 року було опубліковано інтерв'ю В. Зеленського британському журналісту Пірсу Моргану. Нас, звісно, цікавить здебільшого те, що Президент сказав з приводу релігійної ситуації в Україні. Але інші його висловлювання допомагають зрозуміти, в якому стані перебуває керівник держави з точки зору психології та дипломатії.
Трохи про рівень культури та політики
19 грудня 2024 року В. Зеленський у соцмережі Х нецензурно висловився на адресу Путіна у відповідь на цинічну пропозицію очільника РФ провести над Києвом «дуель» російської балістичної ракети «Орєшнік» і західних систем ППО. Така сама матірна лайка і на ту саму адресу прозвучала в ефірі програми «Meet the Press» американського телеканалу NBC news. І це далеко не єдині випадки подібної поведінки з боку нашої офіційної влади. РФ дійсно розв'язала криваву війну проти України, в якій гинуть ні в чому не винні люди, і подібна риторика на адресу агресора по-людськи цілком зрозуміла. Але чи може вона бути виправдана в устах керівника держави, від слів і дій якого залежать тисячі життів? Навряд чи серйозний політик може дозволити собі подібні висловлювання. Просто тому, що вони шкодять інтересам країни, яку він представляє.
Адже вчора В. Зеленський називав В. Путіна матюками, а сьогодні допустив, що сяде з ним за стіл переговорів. На запитання Пірса Моргана, як він почуватиметься, сидячи навпроти Путіна під час потенційних мирних перемовин, В. Зеленський відповів: «Якщо це буде єдина конфігурація, в якій ми можемо досягти миру для громадян України і не втрачати людей, звичайно, ми приймемо цю конфігурацію». Елементарне запитання: чи сприятиме матірна лайка успіху цієї «конфігурації», тобто переговорів Зеленського і Путіна? Скількох життів і відсотків території нашої країни вона може коштувати?
В інтерв'ю Пірсу Моргану Зеленський продовжив ображати людей, від яких залежить підтримка України і з якими, можливо, йому також доведеться сидіти за одним столом. На адресу американського журналіста Такера Карлсона полетіло ось таке: «Здається мені, йому треба глибше розуміти, що відбувається в Україні, припинити працювати на Путіна, припинити лизати йому зад. Чесно».
І якщо для розмов на кухні простих пересічних громадян така риторика може бути прийнятною, то для публічних висловлювань глави держави – навряд чи. Поділяємо ми позицію Такера Карлсона чи ні, але він є одним із найпопулярніших американських журналістів, які мають величезний вплив на громадську думку. Його виступи набирають сотні мільйонів переглядів. Він входить до команди чинного президента США і користується його довірою. Чи в інтересах України, якщо В. Зеленський дозволятиме собі образи на адресу Т. Карлсона? Враховуючи те, що Україна критично залежить від американської допомоги – і військової, і фінансової.
Це лише деякі приклади, які характеризують рівень культури та поведінки нашого керівника у сфері міжнародної політики. Але релігійна сфера ще більш складна і чутлива. І тут у В. Зеленського справи йдуть ще гірше. Складається враження, що він просто не цілком розуміє, про що говорить.
Наратив Зеленського про виключення УПЦ з ВРЦіРО
Та частина інтерв'ю В. Зеленського П. Моргану, в якій він говорив про релігійну ситуацію в Україні, була відповіддю Такеру Карлсону на його звинувачення в диктаторстві через заборону УПЦ. Сам факт, що Зеленському доводиться виправдовуватися, говорить про те, що звинувачення виникли не на порожньому місці. Слова Президента на своє виправдання ще більше зміцнюють упевненість у правоті Т. Карлсона. Просто тому, що він сказав про факт, якого не було. Або, принаймні, про нього не було оголошено публічно.
Йдеться про заяву, що Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) виключила УПЦ зі свого складу.
Спочатку В. Зеленський на всі лади розхвалив українську Раду Церков, сказавши, що це найбільша подібна організація в Європі, що в США взагалі немає такого, що всі численні релігійні організації є членами ВРЦіРО. А потім заявив наступне: «І також Московський Патріархат теж був членом Ради Церков. І в чому його помилка? Річ у тім, що все населення проти Московського Патріархату, як би це не звучало. І справа в тому, що ніхто нічого не закривав – це Рада Церков. Вони обговорили і вирішили між собою, що вони виключили Московський Патріархат із Ради Церков. Це зроблено тільки конфесіями. Вони роблять це самі без будь-якого впливу».
Перше, що впадає в око, – Зеленський наполегливо вживає вираз «Московський Патріархат». Але Московський Патріархат знаходиться в Москві, і вже з цієї однієї причини він не міг бути членом ВРЦіРО. Якщо ж Зеленський має на увазі УПЦ, то вона юридично ніколи не була Московським Патріархатом. Ця Церква завжди була в українській державі Українською Православною Церквою, без жодних приставок і вказівок на патріархати. Саме так вона іменується в усіх офіційних юридичних і канонічних документах. Згідно з принципом юридичної визначеності, організації потрібно називати так, як вони називаються, а не вигадувати їм неіснуючі назви на власний розсуд.
Московський Патріархат із ВРЦіРО ніхто ніколи не виключав, але не виключав і УПЦ. На сьогодні нічого не відомо ні про те, що подібне питання ставилося на голосування, ні про саме виключення. Блаженніший Онуфрій на сайті ВРЦіРО досі значиться в списку учасників цієї організації як «Предстоятель УПЦ, митрополит Київський і всієї України».
Ще більшою неправдою є твердження Зеленського, начебто «все населення проти Московського Патріархату». Знову-таки, якщо він під цією назвою мав на увазі УПЦ. У 2023 році релігієзнавець та експерт Держетнополітики Людмила Филипович оцінила кількість вірян УПЦ у 5-6 млн громадян. На думку Зеленського, вони не входять до населення України? За майже три роки повномасштабної війни УПЦ відправила на фронт сотні автомобілів, тисячі комплектів засобів індивідуального захисту, надала допомогу нашим воїнам, а також переселенцям на мільйони гривень. Багато архієреїв, настоятелів храмів і монастирів мають подячні грамоти від командирів різних підрозділів ЗСУ. Усі люди, які отримали допомогу від УПЦ, навіть якщо вони не є віруючими, ставляться до УПЦ позитивно. Вони, на думку Зеленського, також не входять до складу населення України?
Наратив про «юридичні зв'язки» УПЦ з Московським патріархатом
Цитата з інтерв'ю Зеленського Пірсу Моргану: «Друге - на законодавчому рівні в парламенті було ухвалено рішення, що не може бути Московського Патріархату. Це означає, що ця Церква має перереєструватися юридично. Не може бути юридичного зв'язку з Москвою. Ось про що йдеться – що Московський Патріархат закривається, не може бути юридичного зв'язку. І вони мають бути українською Церквою юридично в українській юрисдикції».
Усі перелічені Зеленським вимоги УПЦ виконує з 1990 року. Україна ще входила до складу Радянського Союзу і керувалася з Москви, а УПЦ вже була незалежною і керувалася своїми власними органами управління: Священним Синодом, Помісним Собором і Собором єпископів. Це випливає зі Статуту УПЦ, а також рішення Архієрейського собору РПЦ 1990 року і Грамоти патріарха Алексія II. Чим ще незадоволений Зеленський? Чому він вимагає перереєструватися релігійній організації, яка і так юридично ніяк не пов'язана з Москвою? Собор УПЦ у Феофанії 27 травня 2022 року підтвердив повну самостійність і незалежність УПЦ і взагалі прибрав зі Статуту УПЦ всі згадки про Москву. Щоб у цьому переконатися, достатньо відкрити «Конституцію» Церкви - її Статут.
Можливо, В. Зеленський плутає поняття «юридичний» і «канонічний». Але канонічно УПЦ також не залежить від РПЦ, особливо після Собору у Феофанії. Українські архієреї не входять до складу керівних органів РПЦ, їхні рішення не мають сили для УПЦ, Предстоятель УПЦ не отримує благословення на своє предстоятельське служіння і так далі. Якщо розглядати канонічне право у вузькому розумінні, як правила Вселенських соборів, Помісних соборів і святих отців (останні дві категорії також були затверджені авторитетом Вселенських соборів), то вони взагалі не дають визначення того, яка Церква може вважатися автокефальною, яка автономною, а яка залежною від іншої Церкви. У будь-якому разі сфера церковних канонів не перебуває в компетенції світської влади. Для держави мають значення юридичні аспекти. А в рамках цих аспектів УПЦ повністю незалежна від Московського Патріархату.
Таким чином, ототожнення УПЦ з Московським Патріархатом і вимога її перереєстрації в Україні – це намір її знищити, прикриваючись хибними наративами.
Теза, що розмови про заборону УПЦ – «наративи Путіна»
Цитата з інтерв'ю П. Моргану: «Отже, релігійні інститути ухвалили таке рішення (виключити УПЦ з ВРЦіРО. – Ред.). І це не відіграє жодної ролі. Це все брехня. Це наратив Путіна. У Путіна є наратив про Московський Патріархат, Руську Церкву. <...> І що стосується конфесій, що стосується виборів, усе це наратив Путіна».
Тут ідеться, мабуть, про заборону УПЦ на законодавчому рівні. Представники української влади стверджують, що такої заборони немає. Відповідний закон забороняє діяльність РПЦ на території України, а УПЦ просто має довести свою незалежність від РПЦ і тоді її ніхто забороняти не буде. Але річ у тім, що сам закон виписаний таким чином, що УПЦ не зможе цього довести ніяк. Цілком серйозно закон України стверджує, що якщо українська релігійна організація за внутрішніми російськими документами є частиною російської релігійної організації (у цьому випадку – Статуту РПЦ), то Україна визнає такий стан речей. Більшого абсурду і придумати не можна, але що не зробиш заради того, щоб знищити Церкву.
Українські закони заточені на те, щоб заборонити діяльність УПЦ, найчисленнішої релігійної організації України. Це всі прекрасно розуміють, незалежно від того, якими формулюваннями це прикривається: «Московським Патріархатом», «руським миром» чи ще чимось. Про це говорять і віце-президент США Дж. Д. Венс, і адвокат Р. Амстердам, і журналіст Т. Карлсон, і багато американських та європейських політиків та експертів, а також міжнародні організації, включно з ООН.
Верховна Рада ухвалила антицерковний закон, український Президент його підписав, українські органи місцевого самоврядування ухвалюють рішення, в яких прямим текстом забороняється діяльність УПЦ або міститься заклик до такої заборони. Українські радикали та активісти захоплюють храми, українські територіальні громади ухвалюють незаконні рішення щодо переведення храмів у ПЦУ і так далі. Але за словами Зеленського виходить, що всі вони відпрацьовують путінські наративи. Як це все сприймати?
Але ж все було інакше
Ще до початку президентської виборчої кампанії 2019 року, коли В. Зеленський виступав на шоу «Квартал 95», він доволі креативно й дотепно висміював затію тодішнього президента П. Порошенка з Томосом для ПЦУ. В одному виступі Зеленський говорив, що Томос зігріває Петра Порошенка як термос (і в чому він був не правий?). В іншому виступі на прикладі сімейних стосунків він показував, наскільки абсурдними є спроби викреслити з історії канонічне Православ'я та замінити його новим, національним.
Під час передвиборчої кампанії Зеленський давав зрозуміти, що втручання держави в церковні справи є неприпустимим і шкідливим, і що за його президентства всі конфесії будуть у рівних умовах. Він стверджував, що не допустить спекуляцій на темі його релігійних уподобань. «Не шукайте мене в Церкві», – так заявляв він уже після виборів.
Незабаром після свого обрання президентом В. Зеленський провів зустрічі з предстоятелями основних конфесій України. 30 квітня 2019 року, на третій день Великодня, він приїхав до резиденції Блаженнішого Митрополита Онуфрія, щоб привітати його зі святом і обговорити нагальні питання.
10 вересня 2019 року В. Зеленський зустрівся в рівненському аеропорту з вірянами УПЦ, які передали йому документи, що підтверджували порушення їхніх прав на свободу віросповідання. Президент забрав документи, пообіцяв розібратися і відновити справедливість.
Рівненський архієрей Пимен (Воят), який також був присутній на тій зустрічі, розповів про неї таке: «Враження хороші - до нас підійшли і нас захотіли почути. <...> Ми українці, і ми перші, хто зустрів Президента тут, на Рівненській землі. Ми українці, і на своїй землі ізгоями бути не хочемо і не будемо. Потрібно молитися, щоб Господь допоміг».
Навіть після початку повномасштабної війни В. Зеленський особисто у своєму зверненні дякував УПЦ за організацію гуманітарного конвою в обложений Маріуполь. Тоді, нагадаємо, митрополит Запорізький Лука (Коваленко) відвіз до Маріуполя понад 90 тонн продуктів і медикаментів. І ми чомусь не чули тоді від Президента, що дякував він «Московському Патріархату».
Висновки
Бажання В. Зеленського на початку президентства не втручатися в церковні справи і забезпечити в Україні реальне дотримання права на свободу віросповідання, найімовірніше, було щирим. Що ж змінилося? Чому він із цілком адекватного правителя, який тверезо дивиться на питання внутрішньої політики у сфері релігії, перетворився на гонителя Церкви? Адже сама Церква за цей час не змінилася ні на йоту.
Не змінилося її ставлення до української держави і народу. У перший же день повномасштабної агресії РФ проти нашої держави УПЦ закликала всіх до захисту суверенітету і незалежності, а в увесь наступний час допомагала і воїнам ЗСУ, і біженцям усім чим могла. Благословляла вірян ставати на захист нашої країни. Відспівувала загиблих, збирала гроші та матеріальні засоби для наших хлопців на фронті. Чому у Зеленського так разюче змінилося ставлення до Церкви? Чому раніше він проводив цілком розумну політику в релігійній сфері, а тепер плутається в словах і транслює явно неправдиві наративи, яким уже не вірить ніхто?
Здається, ці питання цікавлять дуже багатьох. Але відповісти на них може тільки він сам.
