Заповіт Архієпископа Албанського Анастасія щодо України
У діяльності спочилого архієпископа Албанського Анастасія Україна посідала особливе місце. Його спадщину в цій частині можна розглядати як заповіт нам, християнам. У чому він полягає?
25 січня 2025 року у віці 95 років упокоївся Предстоятель Албанської Православної Церкви Блаженніший Архієпископ Тиранський і всієї Албанії Анастасій.
Для того, щоб гідно оцінити принциповість Архієпископа Анастасія в питаннях віри та єдності Церкви, слід звернути увагу на те, що він є етнічним греком, який народився в грецьких Піреях у 1929 році. До свого обрання Предстоятелем Албанської Церкви в 1992 р. він був нерозривно пов'язаний з еллінськими Церквами: Константинопольською, Елладською та Олександрійською. Також і своїм обранням (правильніше сказати, призначенням) Архієпископом Албанським він завдячує Константинопольському Патріарху Димитрію, попереднику патріарха Варфоломія. Все це не завадило Архієпископу Анастасію виступити з критикою Константинопольського патріархату і піти проти думки патріарха Варфоломія, яку він вважав хибною та шкідливою для Православ'я.
Втім, одна обставина його юності вказує на те, що служіння Богу він розглядав не як продовження традиції чи заведених сімейних порядків, а щось глибше. Хоча майбутній архієпископ народився і виріс у віруючій церковній сім'ї, але збирався присвятити життя математиці, до чого мав чималі здібності. Однак Друга світова війна змусила його переглянути свої пріоритети та стати священнослужителем. Нам, українським християнам, це дуже зрозуміло – смерть, руйнування, втрата житла, майна, роботи та інше змушує замислитися і обирати не життєве та минуще, а вічне і незмінне. Тут вже закладаються основи розуміння того, що еллінізм і велич «Вселенського» патріархату – це все ж таки теж минуще. І це теж не можна змінювати на Божу правду.
У 2018 р. Константинопольський патріархат зробив історичну помилку. Він прийняв без покаяння українських розкольників, визнав заднім числом їхню «хіротонію» і створив із них квазіавтокефальну (не повністю автокефальну) церковну структуру за наявності канонічної УПЦ. Це настільки суперечило вченню про Церкву, канони і просто здоровий глузд, що навіть так звані грецькі Помісні Церкви: Елладська, Олександрійська та Кіпрська не поспішали визнавати все це. Потрібно було 10 місяців тиску по дипломатичній і церковній лінії, зустрічі представників Держдепу США з Предстоятелем Елладської Церкви архієпископом Ієронімом II, умовляння архієреїв і так далі, щоб Елладська Церква, перша після Константинопольського патріархату, визнала ПЦУ 12 жовтня 2012 року.
«Еллінізм» переміг, але сам факт таких тривалих роздумів уже свідчить про те, що зі створенням ПЦУ далеко не все гаразд. Після цього решті грецьких церков було вже легше визнавати ПЦУ, хоча й ці визнання не можна назвати повноцінними.
Листування Архієпископа Анастасія з Патріархом Варфоломієм
І ось у цей період, коли Константинопольський патріархат намагався нав'язати всім Помісним Церквам свою волю, коли він апелював до «еллінізму» із собою на чолі, в дискусіях із грецькими Церквами, Архиєпископ Анастасій пише патріарху Варфоломію листа. Причому, не особисте послання від себе, а за дорученням Священного Синоду Албанської Церкви. Це Послання дуже логічно, воно містить у собі виклад фактів, їх оцінку з погляду православного віровчення та пропозицію, як можна вийти із ситуації.
У Листі викладено такі факти:
- Філарета Денисенка позбавлено єпископського сану і відлучено від Церкви, що є загальновизнаним;
- у стані відлучення від Церкви Філарет Денисенко наважувався «священнодіяти», у тому числі «рукопологати» «єпископів»;
- Церква Христова споконвіку не визнавала «таїнства», вчинені особами, які були відлучені від Церкви;
- Епіфаній Думенко був обраний предстоятелем ПЦУ за прямою вказівкою Філарета Денисенка, який, незважаючи на це, продовжує називати себе «патріархом»;
- дії Патріарха Варфоломія в Україні не призвели до вирішення проблеми, не подолали розкол і не об'єднали українські конфесії;
- в Україні автокефалію просять розкольники, а не Церква, що докорінно відрізняється від того, як отримували автокефалію Сербська, Болгарська та інші Помісні Церкви.
Оцінка цих фактів Архієпископом Анастасією така.
По-перше, «хіротонії», здійснені розкольниками – це хула на Святого Духа, вони не можуть бути визнані дійсними. «Однак ми запитуємо себе: до якої міри звершені паном Філаретом хіротонії, коли він був скинутий і анафемований, отримали заднім числом без канонічної хіротонії дійсність у Святому Дусі та справжню печатку апостольського спадкоємства? <…> Ми не можемо зрозуміти, яким чином недійсне і порожнє "за ікономією" стає духоносним, яким чином дії, які являли собою явну хулу на Святого Духа <…> визнаються заднім числом "за ікономією"».
По-друге, дії патріарха Варфоломія поставили під загрозу єдність Православного світу. Цитата: «Ми глибоко сумуємо, що виправдалися наші побоювання, які ми неодноразово висловлювали під час зустрічі з представниками Вселенського патріархату (липень 2018) і під час нашої з Вами особистої бесіди на Криті (жовтень 2018). Замість примирення та об’єднання православних християн України ми бачимо, що виникла небезпека руйнування єдності всього всесвітнього Православ'я».
По-третє, не варто очікувати, що Помісні Церкви згодом визнають ПЦУ та погодяться з рішеннями Фанара. Цитата: «Припущення, ніби нинішні потрясіння і явний поділ триватимуть недовго і всі Автокефальні Православні Церкви врешті-решт схвалять те, що з точки зору будь-якої людини, яка знає історію церковних поділів і стійкість релігійного фанатизму, можуть вважатися лише безпідставними оцінками».
Вихід із цієї ситуації може бути лише один: вирішення українського питання соборним розумом усієї Церкви Христової. Причому Архієпископ Анастасій не передбачає рішення цього потенційного Всеправославного Собору або зустрічі, він просто закликає до того, щоб такий був скликаний: «У цьому відношенні ми твердо віримо, що вирішення проблеми полягає в тому, щоб вдатися до соборності у Святому Дусі».
Цей лист датований 14 січня 2019 року, тобто одразу після вручення Епіфанію Думенку Томоса. Відповідь на нього була опублікована 9 березня 2019 р. на офіційному сайті Константинопольського патріархату. Суть його зводилася до того, що якщо Константинопольський патріархат найголовніший, то всі його рішення правильні апріорі. Цитата: «Богоносні отці, які за допомогою божественних і священних канонів поклали на трон Костянтина всім відому всесвященну і страшну його надграничну відповідальність, не у вигляді привілеїв, але жертви, ведені Духом Святим, побачивши потребу остаточного врегулювання, що виникають у Помісних Церквах проблем, які не можуть бути вирішені ними самими».
Чи варто говорити про те, що жодних канонів, які надавали б Константинопольському патріархату особливі повноваження, у природі не існує?
Звернення, зустрічі та інтерв'ю
Аргументи патріарха Варфоломія виявилися для Архієпископа Анастасія непереконливими, і він продовжив надавати послідовну підтримку УПЦ. Наприкінці листопада 2019 р. він опублікував на сайті «Ромфея» спеціальне Звернення, в якому висловив свою точку зору не лише на церковну ситуацію в Україні, а й на ту кризу в Православ'ї, яка була спровокована рішеннями Фанара. Основні тези цього звернення такі:
- найголовніше – зберегти єдність Церкви, яка похитнута;
- рішення Фанара щодо України та створення ПЦУ були зумовлені «втручанням геополітичних інтересів і цілей» та створили нову церковну проблему;
- обдарування ПЦУ автокефалії «не принесло бажаної єдності православним, не принесло миру, як це було з усіма попередніми автокефаліями»;
- головна проблема українського розколу – Філарет Денисенко, який на той час уже відкинув Томос і розірвав стосунки з ПЦУ;
- Православ'я виявилося розділеним, мільйони вірян не мають євхаристичного спілкування з «Константинопольським і Олександрійським патріархатами та Церквою Еллади»;
проблема недійсності «хіротоній» у ПЦУ не вирішена; - думка, що згодом усе саме вирішиться і Помісні Церкви визнають ПЦУ – хибна;
Церкві загрожує розпад за національною ознакою; - небажання робити активні дії для вирішення проблеми тільки її посилюють;
- внаслідок цього Православна Церква втрачає свій авторитет у світі;
- вирішити проблему можна лише на соборному рівні всієї Церкви, без втручання політичних сил ззовні;
- собор має бути скликаний якнайшвидше;
- ініціатива скликання такого собору має виходити від Константинопольського патріарха.
29 січня 2020 р. Архієпископ Анастасій зустрівся з делегацією УПЦ на чолі з єпископом Баришевським Віктором.
Під час цієї зустрічі Предстоятель Албанської Церкви сказав багато теплих слів на адресу УПЦ і Блаженнішого Митрополита Онуфрія, але головним було те, що він закликав українських вірян терпляче нести хрест випробувань і вірити, що після хреста завжди буває Воскресіння. Натомість Архієпископ Анастасій висловив серйозне занепокоєння ситуацією в Православ'ї, яку викликали дії Фанара. «І я вже відчуваю, що порушено три фундаментальні для Православної Церкви принципи: апостольське спадкоємство, Божественна Євхаристія та соборність», – сказав Предстоятель Албанської Церкви.
У грудні 2020 р. архієпископ Анастасій дав інтерв'ю грецькому порталу Romfea.gr, в якому знову торкнувся теми розколу в світовому Православ'ї через «українське питання». Основні тези інтерв'ю такі: дії патріарха Варфоломія в Україні не принесли бажаного примирення, розкол не тільки не був утрачений, але ще більш посилився. Більше того, був спровокований поділ у світовому Православ'ї.
«Велика небезпека для Православ'я очевидна: етно-расовий розкол (між греками, слов'янами і тими, хто хоче гармонійних відносин з усіма), що зводить нанівець мультикультурний характер Православ'я та його універсальність. Це найбільша небезпека не лише для Православ'я, а й для всього християнства», – заявив Архієпископ Анастасій. Владика знову повторив слова, що подібні проблеми можна вирішити лише соборно всією Церквою і знову закликав Константинопольський патріархат бути ініціатором такого собору.
У січні 2021 року Албанський Предстоятель виступив із заявою, що позиція його Церкви щодо невизнання ПЦУ не змінилася.
Приводом стали слова Сергія Думенка, нібито Албанська Церква найближчим часом має намір визнати ПЦУ. «Я здивований цією новиною, – розповів представник канцелярії Архієпископа. – Я не знаю, звідки це береться. Синод Албанської Церкви не ухвалив рішення про це (визнання ПЦУ – Ред.)».
За словами представника Албанської Церкви, нічого з того часу не змінилося і нових рішень щодо ПЦУ прийнято не було.
2022 року Синод Церкви опублікував ще одну заяву, що його позиція щодо України не змінилася.
В Албанській Церкві наголосили, що надання автокефалії ПЦУ не принесло ні миру, ні єдності, а наслідки цього рішення були «несприятливими для всього Православ'я».
На початку 2022 р. архієпископ Анастасій зустрівся з керівником справ УПЦ митрополитом Антонієм (Паканичем). На цій зустрічі він висловив підтримку УПЦ і запевнив, що сподівається на перемогу УПЦ у її протистоянні з недоброзичливцями. «Я трохи знаю історію. І я певен – ви переможете», – процитував Архієпископа Анастасія митрополит Антоній.
Усі наступні зустрічі, інтерв'ю та заяви предстоятеля Албанської Церкви слід розглядати крізь призму агресії РФ проти України та гонінь на УПЦ, які розпочала українська влада.
У листопаді 2022 р. Священний Синод Албанської Церкви прийняв документ, де розкритикував роботу богослова Константинопольського патріархату архімандрита Григорія Фрагакіса «Про лікування церковного питання в Україні Матір'ю-Церквою Константинополя (питання про висвячення)». У ній Фрагакіс проводить паралелі з наданням автокефалії Церкви Албанії, а також обґрунтовує легалізацію Філарета та Епіфанія. Албанські ієрархи заявили, що лікування розколу в Албанії в 1930-х роках та інші історичні приклади не можна порівнювати з тим, що відбувається в Україні. Різниця дуже велика.
По-перше, в Албанії розкольники принесли покаяння, чого не було в Україні. По-друге, ніхто, включаючи Константинополь, не визнавав «хіротонії», звершені в розколі. І по-третє, дарування Томоса про автокефалію Албанської Церкви принесло мир і згоду в Церкві. В Україні сталося все навпаки. Албанські ієрархи вкотре заявили, що поза Церквою не може бути Таїнств і тим більше єпископських хіротоній.
На цьому ж Синоді Албанська Православна Церква знову звернулася до Константинопольського патріархату із проханням скликати Собор предстоятелів Помісних Православних Церков щодо визнання ПЦУ.
Навесні 2023 року був ще один заклик Албанської Церкви зібрати Всеправославний Собор по Україні.
«Оскільки безпрецедентне лихо Православ'я в Україні посилюється і невимовні страждання православних вірян досягають кульмінації, потрібно якнайшвидше скликати Всеправославний Собор, який, як відомо, скликається Вселенським патріархом, і діє, навіть якщо деякі Помісні Церкви відсутні, як це було в та Великим Собором Православної Церкви на Криті у 2016 році», – сказано у повідомленні.
У цей же час Албанська Церква опублікувала два листи Предстоятеля Патріарху Олександрійському Феодору, від 7 лютого 2023 року та 14 березня 2024 року, в яких висловила думку, як можна врегулювати «українське питання».
«З початку кризи ми благали та благаємо про скликання Всеправославного Синоду для вирішення всіх питань, які виникли в Україні, в Африці та взагалі у всесвітній Православній Церкві», – написав він.
У серпні 2024 року Албанська Церква висловила протест щодо переслідувань УПЦ владою.
В офіційній заяві, наголошується на солідарності з «переслідуваними братами» в Україні, а також запевняє, що підносить молитви про скасування цього «абсурдного» закону і відновлення миру та єдності в Православ'ї.
«Переслідування, тюремні ув'язнення, осквернення святих місць і конфіскація церковної та монастирської власності є жорстокими актами. Ці дії стають ще більш кричущими, коли їх ухвалюють законодавчі органи демократичних країн», – йдеться у повідомленні.
Зазначається, що нещодавнє ухвалення закону 8371 від 24 серпня 2024 року українським парламентом явно спрямоване на ліквідацію канонічної Української Православної Церкви.
В грудні 2024 року Албанська Церква ще раз виступила на захист УПЦ.
У заяві Албанської Церкви йдеться, що «під керівництвом Митрополита Онуфрія зазнають переслідувань мільйони українських православних вірян, численні єпископи, священники, ченці та черниці, всі члени Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви».
Листи підтримки
Після того, як 7 серпня 2023 р. Вінницький міський суд виніс обвинувальний вирок митрополиту Тульчинському і Брацлавському Іонафану (Єлецьких), Архієпископ Анастасій передав йому через Блаженнішого Митрополита Онуфрія листа підтримки. «З глибоким сумом ми спостерігаємо за болісними випробуваннями, які зазнаєте Ви, улюблений Високопреосвященніший Владико, і ваша обрана паства. Ми співпереживаємо вашим стражданням і, наскільки це можливо, засвідчуємо злочини проти благочестивого православного духовенства, побожних людей, а також відомих святинь України», – йшлося у листі. Тут Предстоятель Албанської Церкви підтверджує, що на УПЦ зведені справжні гоніння, а проти вірян і духовенства скоюються справжні злочини.
Аналогічний лист підтримки Архієпископ Анастасій направив наміснику Києво-Печерської лаври митрополиту Чорнобильському Павлу. «З глибоким сумом стежимо за болісними випробуваннями вашого улюбленого Високопреосвященства та вашої богообраної пастви. Ми беремо участь у Ваших стражданнях і, в міру наших можливостей, ділимося, де це доречно, нашим свідченням про звірства проти благочестивого православного святого духовенства, побожного народу, а також прославленої святині – Києво-Печерської лаври. Ми молимося, щоб Господь зміцнив Вас, щоб Ви "проявили себе як служителів Божих, у великому терпінні, у скорботах, у бідах, у тісноті, в ударах, у в'язницях" (2 Кор. 6:4-5)», – зазначив Архієпископ Анастасій.
Висновки
Українську ситуацію – розкол, дії Фанара, гоніння на УПЦ тощо – Предстоятель Албанської Церкви сприймав як свою власну. Він вболівав серцем за українських вірян, молився, надавав усіляку підтримку.
Архієпископ Анастасій дуже болісно сприймав поділ у світовому Православ'ї, який послідував за діями Константинопольського патріархату в Україні. Він вважав це дуже небезпечним як для Православ'я, але й усього християнства. Він вважав, що відкладення вирішення цього питання є згубним, тому що тільки консервує рану, але не загоює її. У словах владики Анастасія часто звучить прикрість щодо Помісних Церков за те, що багато хто з них зайняв вичікувальну позицію і як би самоусунувся від активного вирішення проблеми в надії, що проблема якось розсмокчеться сама собою. Він вважав таку позицію глибоко помилковою. Окрема тема – це постійні заклики до Константинопольського патріарха скликати Всеправославний Собор чи зустріч для вирішення українського питання та кризи в усьому Православ'ї. Але патріарх Варфоломій незмінно відмовлявся це робити.
Самі дії Константинопольського патріархату Архієпископ Анастасій вважав неканонічними та шкідливими для Православ'я і відмовлявся погоджуватися з ними. Усі свої твердження він підкріплював вагомими богословськими аргументами. На чільне місце владика ставив єдність Церкви. Водночас він відмовлявся від досягнення цієї єдності шляхом порушення канонів і вчення про Церкву. Адже саме так Константинопольський патріархат і бачить єдність Церкви: підкоріться моїм рішенням, визнайте ПЦУ і знову станете єдиними. Для УПЦ саморозпуск і приєднання до ПЦУ було б дуже легким вирішенням усіх життєвих проблем і способом припинення гонінь. Але це було б і зрадою православного вчення, священних канонів Церкви, і завдало б величезної шкоди всьому християнству.
Тому Архієпископ Анастасій закликав українських християн терпляче нести хрест гонінь, але не йти на компроміси та не прогинатися під сильних світу цього. По суті він заявляв, що від стійкості УПЦ у чистоті віри залежать і долі всього Православ'я. Ось такий заповіт він залишив нам. Зі святими упокій, Господи, його праведну душу.
