Свавілля радикалів і влада сили в Овідіополі

Україна вже давно входить в топ-10 країн, найбільш небезпечних для життя. А серед українських міст, як не дивно, найнебезпечнішим можна назвати облюбовану туристами... Одесу. Місто, що славилося своїм гумором, місто, яке дало світові Жванецького і великого Дюка, нині знамените зовсім іншим – своїми праворадикалами. Саме тут, в Одесі, 2 травня 2014 року в Будинку профспілок спалили кілька десятків українських громадян, саме тут, в Одесі, так звані місцеві «активісти» виловлюють тих, хто їм здається сепаратистом, і саме одеський «Автомайдан» славиться своєю агресивністю і профашистськими настроями.

Так, під час проведення Всеукраїнського Хресного Ходу «активісти» «Автомайдану» не випустили з Одеси кілька автобусів з православними паломниками. Більше того, вони погрожували фізичною розправою водіям, обіцяли знищити транспортні засоби, викладали в інтернет особисту інформацію тих, хто все-таки зважився їхати до Києва. Звичайно, в цій ситуації дивує не тільки протизаконна і антиконституційна поведінка одеських «активістів», але і повна бездіяльність з боку державних органів влади, які ані словом, ані ділом не перешкодили цій діяльності. Адже за погрози фізичної розправи у будь-якій більш-менш цивілізованій країні людина відповідала би за законом. Але, схоже, в Україні закон писаний тільки для однієї категорії населення, і не писаний - для іншої.

Черговим підтвердженням цієї тези став інцидент, який стався 31 серпня 2016 року в смт. Овідіополь Одеської області. Так, на засіданні овідіопольської сільради вирішувалося питання про надання земельної ділянки для будівництва храму УПЦ КП. Депутати проголосували не на користь розкольників. Тоді на засідання увірвалися кілька десятків молодиків, одягнених у камуфляж, і фактично силою змусили депутатів прийняти потрібне їм, представникам Правого Сектору, рішення. Лідер цих молодчиків публікує пост, підпис до якого більш, ніж промовистий: «Овідіопольська рада відмовила Київському патріархату. Громада обурена. Зал заблоковано».

Про яку демократію можна говорити в країні, де депутатські рішення приймаються під тиском праворадикалів? Говорити про те, що ці «активісти» представляли громадськість Овідіополя не можна – адже більшість з них приїхала з Одеси. По-друге, навіть якщо хтось з них і був представником овідіопольської громадськості, то це не означає, що він представляє ВСЮ громадськість смт. По-третє, демократія – це, все-таки, влада більшості, а не сили. Виходить, що у нас в країні кілька агресивно налаштованих молодиків можуть диктувати свою волю мирній більшості і при цьому абсолютно не боятися відповідальності перед обличчям закону. До чого призводить участь праворадикалів у роботі парламенту ми з вами могли бачити на початку 2014 року. Адже саме в той час під тиском «активістів» депутати прийняли ряд законів (у тому числі горезвісний закон про російську мову), які спровокували сплеск агресії у суспільстві і, на думку деяких експертів, призвели до війни на Сході України. Тому нічого доброго не могло статися і з участі праворадикалів у засіданні овідіопольського сільради.

Сам лідер одеського Правого Сектору Сергій Стерненко, який брав активну участь у всій цій історії, на наступний день у своєму інтерв'ю одному з місцевих телеканалів  абсолютно спокійно заявляє: «Ми спочатку закінчили сесію...». Тобто сесію закінчують не депутати, не сільський голова, не хто-небудь із законних представників влади, а вони – представники «Правого Сектору». Потім, мабуть, Сергій зрозумів, що сказав не зовсім те, що повинен був сказати і спішно виправився: «перепрошую – дочекалися, поки закінчиться сесія».

Так ось, після того як «закінчилася сесія», праворадикали напали на віруючого УПЦ. І не просто напали, а побили його і завдали шкоди його майну. Формальною причиною нападу став, нібито, російський триколор, який був виявлений одним з «активістів» на задньому бампері машини потерпілого. Більш того, після інциденту згаданий вище лідер Правого Сектору м. Одеси Сергій Стерненко абсолютно відкрито публікує відео цього нападу на своїй сторінці у Фейсбуці, супроводжуючи його таким коментарем: «Це Вася... Тепер у васі болить все що може боліти, а у лєксуса проблеми з дзеркалом та колесами. Не будь як Вася».

У цій ситуації шокує практично все.

1. Радикали нападають на людину, яка не порушила жодного із законів України. Постраждалий не користувався забороненою Україною символікою. Прапор, який дійсно був приклеєний до заднього бампера його автомобіля, не заборонений для використання на території України. І це, до речі, у згаданому вище інтерв'ю визнає і лідер «активістів», який заявив, що «нам треба змінювати законодавчу базу», яка б забороняла використання подібної символіки. Отже, у цей момент вони, представники «Правого Сектору», діяли незаконно. З іншого боку це свідчить, що ні про який примат закону в Україні говорити не можна, тому що закони диктують тут ті, хто вважає себе виразником волі народу. Тобто законне те, що їм здається таким, а незаконне те, що, відповідно, їм таким не здається?

2. Радикали вимагають зняти наклейку, яка, на їхню думку, є «прапором Російської Федерації». Так, цей чорно-жовто-білий триколор у свій час використовувався в Російській імперії. Але мушу розчарувати недовчених «активістів»: на даний момент він не має жодного відношення до державної символіки Російської Федерації.

3. На наклейці намальований Хрест, і внизу видно напис: «Благослови, Господи, цю колісницю». Тобто ця наклейка, швидше за все, опинилася на автомобілі після його освячення і не несе абсолютно ніякого релігійного підтексту.

4. Дивує позиція правоохоронців. Замість того, щоб припинити побиття і затримати винних, вони досить мляво спостерігали за всім, практично не втручаючись у події. Впевнений, що навіть якщо б хтось з радикалів надумав вбити людину, яка їм не сподобалась, то і в цьому випадку максимум, на що наважилися б представники поліції, це сказали б: «А може, не треба?». Це означає, що на сьогоднішній день держава Україна не може забезпечити своїм громадянам безпеку перед обличчям агресивно налаштованих молодиків, які іменують себе «патріотами».

5. Радикали, як завжди, діють зграєю, натовпом. Вже давно помічено, що поодинці вони поводять себе значно скромніше, ніж тоді, коли їх багато. Боягузтво і підлість цих людей – відомий факт. Я ще не бачив, щоб хто-небудь з них, хоча б раз, як чоловік, вирішив з'ясувати стосунки з кимось один на один – завжди натовпом. При цьому вони люблять вдарити нишком і потім з невинним обличчям заперечувати свою підлість. Як це зробив, наприклад, Сергій Стерненко. Так, у себе на Фейсбуці він написав, що «у Васі тепер болить все, що може боліти». А коли його запитали про це журналісти під час інтерв'ю, він сором'язливо опустив очі і сказав, що не бачив, щоб Васю хтось бив. Також він «не бачив», як потерпілому пробивали колеса, бо був «з іншого боку автомобіля». При цьому Сергій не соромлячись постить (вже Вконтакте) фото, на якому добре видно, як він ззаду, ховаючись за спинами своїх «побратимів», штовхає священика УПЦ. Підпис під фотографією не менш промовистий, ніж сам інцидент: «ось як треба розмовляти з попами УПЦ МП».

Крім того, фоном для своєї фейсбук-сторінки Сергій обрав фото, на якому зображена охоплена вогнем Верховна Рада України.

На тій же сторінці він постить і карикатуру на чинного президента країни Петра Порошенка. Виходить, що Сергій Стерненко веде антидержавну діяльність. Даний випадок – тільки зайве тому підтвердження. Адже ніде в цивілізованому світі, крім тих територій, які підконтрольні ІДІЛ, нічого подібного не відбувається і відбуватися в принципі не може. Хто ризикне приїхати до країни, у якій напівосвідчені дикі "активісти" б'ють людину тільки за те, що їм щось здалося? При цьому присутні "стражи" правопорядку, які дуже мляво намагаються припинити побиття і при цьому не роблять ані найменшої спроби затримати молодиків, які розперезалися! Як таке може бути в будь-якій іншій країні світу? Хіба будуть у Європі ставитися нормально до нашої держави, якщо вона повністю потурає такому беззаконню?

Адже, наприклад, з таким прапором цілком спокійно міг подорожувати громадянин Греції, Болгарії, Македонії, Чорногорії, Грузії. І до нього, теж цілком спокійно, можуть пристати такі ось безробітні "активісти", які недовчилися у школі, і зажадати зняти хрест, прапор чи ще щось. Скажіть, хіба ризикне людина перетнути наш кордон, знаючи, що її може очікувати подібне до себе ставлення? А з іншого боку, побачивши це відео, посли православних держав, таких як Греція, наприклад, чи ризикне видавати туристичні або робочі візи громадянам України? Впевнений, що ні. Тож кому ж краще або гірше зробили ось ці представники «громадськості"?