Яким чином економіка замінила собою релігію, а гроші – молитву
У неділю 22-у по П'ятидесятниці ми чуємо притчу про Багача й Лазаря. Притчу, що говорить про широку дорогу, що веде в пекло, і вузький шлях, що веде на небо.
За сюжетом цього євангельського оповідання написано безліч художніх картин. І в той же час це притча, яка мало торкає наше серце. Які ж з нас багатії? Ледве зводимо кінці з кінцями. Ми, швидше, схожі на бідного Лазаря. Нам не вистачає тільки псів, які будуть лизати наші рани. Але реформи, що проводяться в медицині, обіцяють усунути й цю відсутню частину образу.
Проблема євангельського Багача не в тому, що у нього було багато грошей, а в тому, що у нього не було любові і віри. Якщо б у нього була хоча б одна з цих чеснот, то він чинив би або по любові, завдяки вірі, чи любив би без віри, завдяки любові. При будь-якому з цих варіантів Багач міг би сподіватися на кращу загробну долю. І, напевно, вона була б не гірша, ніж у Лазаря, якби Багач мав обидві ці чесноти. Але у нього були тільки гроші. А може бути, саме тому у Багатія й не було любові і віри, тому що було багато грошей?
Чи можуть гроші стати альтернативою віри? Безсумнівно! У чому цінність грошей для людини? Звичайно ж, не в банкнотах самих по собі, а в тих можливостях, які вони пропонують. Власне, саме це і послужило початком заходу християнства в Західній Європі. Навіщо потрібен Бог, якщо є соціальні служби? Навіщо мені щось у Нього просити, якщо я можу і сам себе забезпечити всім необхідним? Матеріальний рай неминуче призводить до духовного пекла і до зникнення цивілізації.
Експеримент «Всесвіт-25», поставлений над популяцією щурів, дав наукове обгрунтування, як і чому це відбувається. Як би нам не хотілося жити комфортно, але вся православна аскетика вчить тому, що труднощі життя – є необхідне середовище для реалізації духовного зростання. Тому бідність, обітниці безкорисливості були одними з головних умов чернечого життя. Гроші сьогодні виступають головною зброєю, за допомогою якої диявол воює проти наших душ. Для того, щоб зробити залежність від грошей тотальною, ворог роду людського зруйнував натуральне господарство, родову наступність у трудових ремеслах і т. п. А всього лише за кілька останніх десятиліть сатана втілив у життя мрію В. І. Леніна. Тільки світова революція була здійснена не багнетами озброєних робітників і селян, а з допомогою кабелю, модему, маршрутизатора і т. д.
Економіка замінила собою релігію, а гроші молитву. Бог став не потрібен, Його замінив рахунок у банку.
Диявольська павутина інтернету обплутала всю земну кулю, залишилося тільки почати підтягувати до пекла розкинуті мережі. А для цього потрібно зробити останній крок – вивести з ужитку готівкові гроші, що, швидше за все, найближчим часом і буде здійснюватися. Після цього і почнеться справжня світова диктатура, тільки не пролетаріату (тут мріям Леніна вже збутися не судилося).
Людина у минулому була набагато побожніша, ніж тепер. Вона розуміла, що від її зусиль, насправді, мало що залежить. Вона могла садити урожай, але не могла викликати з неба дощ. Вона могла робити які завгодно зусилля, але кінцевий результат завжди залежав не від неї, а від Бога. Будь-яка справа завжди починалася і закінчувалася молитвою. Але з науково-технічним прогресом і розповсюдженням грошей все стало вирішуватися зовсім іншим способом.
Немає дощу – зате є краплинний полив і пробита під земний граніт свердловина. Немає врожаю – зате є хімія, яка може з елементів таблиці Менделєєва спорудити щось дуже схоже за зовнішнім виглядом, смаком і запахом на капусту або баклажан. Немає пасовищ для худоби – зате є така їжа для тварин, від якої їхні м'язи ростуть, як на дріжджах. А для того, щоб продавати сир і молоко, виявляється, корови взагалі не потрібні. Економіка замінила собою релігію, а гроші молитву. Бог став не потрібен, Його замінив рахунок у банку. Тому «Капітал» К. Маркса і розвиток його ідей Ф. Енгельсом було б правильніше віднести до розряду релігійної літератури.
Для того, щоб продавати сир і молоко, виявляється, корови взагалі не потрібні.
Звичайно ж, бідність також не дає ніяких гарантій того, що душа потрапить на лоно Авраама, як це сталося з Лазарем. Бідний і вбогий може заздрити багатому, і ця заздрість обов'язково переросте в ненависть. Навіть якщо багатий і буде допомагати бідному, це анітрохи не змінить відношення до нього.
Бідний буде вважати, що багатий допомагає йому, тому що «йому це нічого не коштує», «у нього надлишок всього», «він мені дає від себе крихти, щоб приспати свою совість» та ін. Себе ж такому бідняку буде нескінченно шкода: «Це я ображений долею, ні за що страждаю, хоч я й розумніший, і кращий, і здібніший. Просто так несправедливо влаштований світ». Такий бідняк ніколи і ні за що не визнає, що, насправді, причиною бідності стала його власна лінь, небажання трудитися, напружуватися, щось робити для того, щоб зуміти вести більш гідне життя. Саме ці бідняки охоче стають революціонерами і з радісним ентузіазмом йдуть вбивати навіть тих багатіїв, які їм все життя благотворили. Правда, свою заздрість, одягнену в ненависть, вони будуть називати «торжеством справедливості».
Всі революції здійснювалися саме під цим гаслом. Але, тим не менш, жодна революція так і не змогла на практиці реалізувати свої «благородні» ідеали. Земля так і не дісталася селянам, а робочі так і не отримали фабрик і заводів. Тому що, поки що в світі живе гріх, завжди будуть ті, хто при владі, і ті, хто на цю владу повинні працювати. Змінюються лише способи приходу до влади, а в усьому іншому все залишилося таким же, як і раніше.
На муки пекла засуджується людський егоїзм і життя, проведене тільки в задоволенні власних забаганок.
Яке відношення притча про Багача і Лазаря має до нас з вами? По-перше, ми повинні розуміти, що багатство – це не остаточний вирок на пекельні муки, так само, як і бідність – це не прохідний квиток в райські обителі. На муки пекла засуджується людський егоїзм і життя, проведене тільки в задоволенні власних забаганок. Багач міг би купити, даним йому від Бога золотом, Царство Боже. Так же й Лазар міг би погубити свою душу гомоном і нетерпінням. Багач і Лазар – лише тимчасові мандрівники, які прийшли в цей світ, як порожні глиняні судини. Один з них був з самого початку прикрашений яскравими кольорами і химерними візерунками, а інший був простим обпаленим глечиком, яким і вийшов з печі. Але кожен з них кухлем своєї вільної волі наповнював себе зсередини певним змістом. І все, зрештою, залежить тільки від одного – від нашого вибору.
Ще один висновок, який ми можемо зробити з цієї притчі – з грошима потрібно поводитися дуже обережно. Вони мають властивість викликати у людини залежність і змінювати стан її психіки. Відбувається отруєння душі грошима дуже непомітно і, що найгірше, як правило необоротно. Тому краще ставитися до грошей як до радіоактивного металу – користуватися можна, але з граничною обережністю, щоб не опромінитися і не померти вічною смертю.
Останній висновок з цієї притчі вчить нас тому, що бідність – найпростіший і найлегший шлях до спасіння, але за однієї важливої умови – якщо вистачить сил і терпіння. Бідному для того, щоб потрапити в рай, взагалі нічого не потрібно, крім одного – вчитися терпіти все, що випадає на його долю. У притчі нічого не сказано про те, чи був Лазар людиною побожною, чи він молився Богу, володів якимись надзвичайними чеснотами, читав Слово Боже, ходив у храм і т. п. Мова йде тільки про одне – він усе життя страждав і все покірно переносив. Але і про Багача не говориться, як про негідника, падлюку або безбожника. Його вина була лише в одному – він все своє життя провів «з вигодою для себе». І цього виявилося достатньо, щоб бути укладеним у пекельні муки.
* * *
Є важливий момент у притчі, на який варто звернути особливу увагу. Жебрака тут названо по імені. І це єдиний випадок з усіх притч, сказаних Христом. А ось Багатій... Він для Бога просто багач, у нього навіть немає імені.
Ім'я – це те, що характеризує особистість, її обличчя, позначає сутність. Бог йменує того, кого Він знає, з ким у Нього є особисті стосунки. З євангельським Багачем у Бога ніяких стосунків немає. Напевно тому, що він все своє життя прожив, як тварина, шукаючи тільки радощів плотських насолод.
