У Києві захищали від знесення храм на Сирці
20 липня, у другій половині дня, вирували пристрасті навколо невеликого дерев'яного храму ікони Божої Матері «Пом'якшення злих сердець», розташованого по вул. Щусєва 12А.
Там побував журналіст СПЖ. Ближче до вечора мешканців прилеглих будинків зібрала на мітинг протесту група активістів Шевченківського району. Каменем спотикання стала земля, на якій стоїть храм, і нещодавно зведена навколо нього декоративна, майже невидима огорожа.
Парафіяни церкви, в свою чергу, зібралися на її території захищати свій храм і його настоятеля, отця Іоанна Тронько.
Храм був зведений ще у 2008 році. Всі ці роки церква нікому не заважала, тут молилися і зараз моляться чимало вірних УПЦ з місцевого населення.
Настоятель храму з документами на руках розповів кільком присутнім тут журналістам невеличку передісторію. «У січні 2016 року була здійснена спроба підпалу храму. Ця подія стала причиною встановлення в травні цього року декоративної огорожі навколо храму з метою забезпечення безпеки і збереження порядку на його території. У відповідь на це окрема група жителів району розпочала активні дії не тільки проти огорожі, але і проти існування храму в цілому. Також поширювалися чутки про нібито плани захопити ділянку для забудови церквою УПЦ і мій особистий інтерес в цьому. Я не раз намагався довести місцевим жителям, що все законно, але ніякі аргументи в розрахунок не приймаються. Можливо, комусь з можновладців припала до смаку ця земля».
Батюшка підійшов і до мітингувальників, доводячи абсурдність усіх звинувачень в свою адресу, але «активісти» так і не дали йому поспілкуватися з людьми. Благо, що словесні перепалки присутніх не переросли в силове протистояння. Правопорядок забезпечував особовий склад Шевченківського райвідділу поліції.
Вимоги мітингувальників про знесення декоративної огорожі навколо храму назвав неспроможними і начальник управління документального забезпечення та контролю Комунального підприємства «Київблагоустрій» Олександр М'який, що приїхав на місце конфлікту.
У бесіді з журналістом СПЖ він розповів, що настоятель храму надав документи на право користування ділянкою та ескіз декоративного огородження території церкви. «Цього було достатньо, щоб ми розглянули це питання і прийшли до позитивного вирішення. Земля під будівництво храму також була виділена законно. У мене, як представника столичної влади, жодних питань до церкви немає. І якщо якісь люди почнуть дії, пов'язані з самовільним демонтажем храму або інших споруд на його території, то ці дії потраплять під юрисдикцію кримінального законодавства, і правоохоронні органи повинні будуть давати цьому правову оцінку», – підкреслив Олександр Степанович.
Примирити мітингувальників з парафіянами спробував народний депутат України Юрій Левченко, обраний до парламенту по цьому округу. Але, судячи з результатів цього заходу, кожна сторона залишилася при своїй думці, і через пару годин всі розійшлися. А за спостереженнями автора цих рядків, серед тих, хто прийшов на цей так званий мітинг протесту, було чимало і тих, хто прийшов просто подивитися.
Журналіст СПЖ поспілкувався з прихожанкою храму Надією Мартиновою. Жінка зазначила, що за 10 років настоятельства отця Іоанна число парафіян храму помітно зросло. «При храмі діє ініціативна група. З благословення батюшки, за участю духовенства церкви відбувається соціальне служіння з відвідуванням психоневрологічного чоловічого інтернату та Будинку ветеранів сцени в Пущі-Водиці. При храмі працює недільна школа для дітей, а також проходять заняття зі скаутами. Батюшка дітей дуже любить. У нього з матінкою їх шестеро. Проводяться традиційні чаювання з вивченням Євангелія. Ще проходять зустрічі з психологом для підтримки сімей, де близькі страждають від алкоголізму та наркоманії. Регулярно звершуються молебні про Божу допомогу у створенні сім'ї. Чимало ще можна сказати про багатогранність служіння отця Іоанна. І ті, хто не ходить в храм, але готовий мітингувати за знесення храму та обливати брудом його настоятеля, просто не знають цього гідного служителя церкви і тієї безлічі його Богоугодних справ», – сказала прихожанка.
