Чим відрізняються поняття «гріх» і «пристрасть»?
У святоотцівській літературі в однаковому значенні часто вживаються слова «гріх» і «пристрасть». Але, за відчуттями, різниця між ними все-таки є. Якщо є, то яка?
Поліна Смолова
Відповідає протоієрей Діонісій Буренко:
– Так, різниця між цими словами є і важливо знати її.
Часто буває так що, вживаючи важливе слово, ми можемо втратити його сенс, залишивши лише порожню форму. Або самі ж вигадуємо значення терміна. Що ж таке гріх?
У широкому значенні гріх – це поганий вчинок, недолік, помилка, недогляд, щось недозволене або непорядне. Грішник – це людина, яка помилилася, зробила похибку, промах.
В івриті гріх – «хет» (חֵטאא) – це порушення норми, вина, зійти з праведного шляху. У грецькій мові слову «гріх» відповідає термін «гамартія» (άμ άρτημα, ἁμαρτ スα), який походить від «гамартано», –потрапити повз мети, помилятися.
Щось подібне іноді відбувається в церковному і вже тим більше – в світському середовищі зі словами «гріх», «пристрасть», та ще цілим рядом церковних слів. Ясно, що вони означають щось недобре, спрямоване проти Бога і його домобудівництва світу. Але провести між ними ясний смисловий рубіж буває нелегко, особливо тим людям, які тільки що переступили поріг Церкви.
Варто зрозуміти, що корінь всякого гріха – пристрасть! Тобто викорінивши в собі пристрасть – те, що володіє нами і штовхає на вчинення дій – гріхів, ми можемо перестати здійснювати гріхи.
Святі отці виділяють вісім головних пристрастей, найменування яких в більшості подвижників однакові: обжерливість, любодіяння, сріблолюбство, гнів, смуток, розчарування, марнославство і гордість. Головні пристрасті не випадково розташовуються саме в такому порядку, адже між ними існує внутрішній безперервний зв'язок.
Святий Григорій Палама вчить: «Злі пристрасті і нечестя не тільки вводяться одна через іншу, але і подібні одна інший». Цей перелік не вичерпує всіх існуючих у грішному світі пристрастей. Але до перерахованих головних вад може бути зведено кожен пристрасний і жадібний рух людської душі:«Все мені можна, але нічого не повинно володіти мною» (1 Кор. 6: 13).
Пристрасть і гріх – це початок і наслідок беззаконня (1 Ін. 3: 4). Перший крок до лікування пристрасті полягає в тому, щоб, визнавши її гріховність і смертельність, усвідомити себе самого причетним до цієї пристрасті, духовно хворим і тим, хто потребує зцілення. Тобто, алкоголік повинен усвідомити і визнати свою залежність.
Другим кроком має бути праведний гнів на саму пристрасть: «Гнівайтесь, але не згрішайте» (Еф. 4: 26). Для того Творець і вклав у нас здатність гніватися, щоб направляти це почуття на свої гріхи, на пристрасті і на диявола, але жодним чином не на наших ближніх.
Християнам слід усвідомити, що головним засобом у боротьбі з гріхом є покаянна молитва; прохання до Господа про допомогу в нашій битві за зцілення і збереження душі. Адже, гріховна пристрасть – це смертельна і болюча рана, подібна раковій пухлині.