Що таке гріх і які бувають гріхи?
Як трактує Православна Церква поняття гріха і які бувають гріхи?
Світлана Кротченко
Відповідає протоієрей Сергій Успенський:
– З апостольських часів гріх в Православній Церкві сприймався як «хвороба душі». Пристрасті – це наші болючі слабкості, недуги. Якщо не приділяти уваги боротьбі з ними, вони, немов ракові метастази, обплутують душу, поневолюють і врешті-решт вбивають її. Тому покаяння сприймається не інакше, як ліки для душі.
Як хвороби тіла, так і духовні хвороби у нас різні. Але, оскільки ми володіємо загальною людською природою, то яким би різноманіттям симптомів не проявлялися наші душевні недуги, коріння вони зазвичай мають одні і ті ж.
Святі отці, спираючись на багатовіковий досвід Церкви, дають нам в допомогу класифікацію основних гріхів.
Обжерливість. Банальне переїдання, не таке невинна явище, як може здатися. Коли людина не в силах володіти своїм тілом, своєю плоттю, коли плоть диктує їй умови життя, коли наш настрій залежить від достатку їжі, коли ми не можемо впоратися з похотями свого черева – це перша сходинка. Тоді в душу вриваються інші, більш небезпечні пристрасті.
Блуд. Цей вкрай небезпечний гріх проявляє себе по-різному. Небезпечний він ще і тим, що в наш час в світському суспільстві він абсолютно не вважається за гріх, а скоріше навіть за норму. Дуже часто дорогу йому відкривають такі буденні для обивателя речі, як нестриманість в їжі, питті, словах, незберігання очей.
Грошолюбство. У самих грошах немає гріха. Ними можна користуватися розумно і навіть купувати через них спасіння. Але коли людина весь сенс життя бачить в грошах і всі свої надії покладає на них – вони стають ідолом і гублять душу.
Гнів, роздратування, нетерпіння до людей. Сьогодні про любов навіть говорити не доводиться – ми не навчилися навіть терпіти один одного. Гнів же – рух душі, даний нам Богом, який повинен було бути направлений на боротьбу з гріхом або з тим, що противно Богу. Всі чули вислів «праведний гнів». По слову преподобного Ісаака Сиріна, гнів повинен бути «собакою, яка стоїть на сторожі душі, захищаючи її від усього злого і нечистого, яке цю душу поневолює». Але занепала людська природа спотворила суть гніву і, на жаль, у нас він став виконувати зовсім інші функції.
Зневіра. Смертний гріх, здатний довести людину до страшних наслідків, а душу до вічної смерті. Людина, яка піддався гріху зневіри, втрачає віру в Бога, в промисел Божий, в любов Божу, в піклування Його про нас.
Марнославство. Страждаючи цим гріхом, ми болісно намагаємося показати себе краще, ніж є насправді, хочемо бути в центрі уваги і засмучуємося, коли це не виходить. Продовженням гріха марнославства, як, втім, і його підставою, є корінь всіх гріхів, гріх, яким поневолені ми все без винятку – гордість.
Гордість, за словами преподобного Іоанна Касіяна Римлянина, «є причина первісного падіння і головний початок хвороби». Від гордості відбуваються всі вищевказані пристрасті. Людина може перемагати в собі гріхі обжерливості, розпусти, грошолюбства, але при цьому пишатися собою, думати про себе, що вона не така як інші, вона краща, чистіша, тільки вона гідна спасіння. Гордість перекреслює будь-які чесноти і здатна скинути людину з будь-яких духовних висот.
