Чи впливає священницька благодать на особистість її носія?
Чи впливає священницька благодать на особистість її носія? Чи є різниця в духовному образі між благочестивим мирянином і єпископом, якщо у них один менталітет, вік, рівень освіченості і культури, якщо мирянин регулярно ходить в храм і причащається?
Андрій Рудченко
Відповідає секретар Синодальної Літургійної Комісії УПЦ протоієрей Димитрій Гарчук:
– Благодать Святого Духа – це не якесь абстрактне поняття, це реальна і жива сила, яка впливає на людей і стає частиною нашого життя, якщо ми живемо так, як вчить Церква. При дії благодаті Божої свобода волі людської не порушується; так само як і свободою дій людських не обмежується дія благодаті, завжди жива і дієва.
«Благодать, незважаючи на те, що вона благодать, спасає бажаючих, а не тих, які відкидають її і противляться їй», – говорить святий Іоанн Златоуст.
Безумовно, благодать Божа має вплив на особистість її носія. Благодать Божа зміцнює віруючих в їх християнському служінні, заповнює відсутність людських сил. Про це нам говорить літургійний досвід Церкви. Зокрема, під час проведення висвячення на диякона, на священика і у єпископа звучить молитва, яка починається словами «Божественна благодать, завжди немічних лікує і убогих наповнює...»
Служіння християнина – не тільки священика, але і мирянина – перевершує людські сили. Для того щоб виконати місію християнина, людям необхідна благодать Божа. Благодать подається нам в молитві, в богослужінні, через Таїнства Церкви і суто – в Таїнстві Святої Євхаристії, коли ми причащаємося Тіла і Крові Христових, коли Сам Господь входить в наше людське єство для того, щоб, з'єднавшись з нами, наповнити його Своєю Божественною присутністю і Своєю Божественною благодаттю.
Саме в цьому полягає мета християнського життя, і піст, молитва, добрі справи – все, що заповідує нам Церква, – є засобии для її досягнення, щоб усі ми один за одним входили в відкриті для нас двері Царства Божого. Вони відкриті для нас вже зараз, в них ми входимо через церковні Таїнства, через особистий подвиг молитви і благочестя.
Відносно духовного вигляду, якщо розуміти під цим духовний стан, то тут суд може вершити тільки Праведний Суддя Христос Бог (Рім.14,4). У єпископа і священика є особливе служіння народу Божому – це служіння ієрархічного священства. Вся ж повнота Церкви є священством царським, про що пише святий апостол Петро: «Ви ж – рід обраний, царське священство, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Пет. 2, 9).