Коронавірус на порозі. Про що потрібно молитися під час епідемій?
Зараз покотилася хвиля протестів проти приїзду евакуйованих з Уханя співвітчизників. Я дуже переживаю, що їх приїзд може привести до епідемії коронавірусу у нас. Але, з іншого боку, не розумію, як можна служити молебні, і просити Богородицю про те, щоб Вона позбавила нас від цих людей? Вони ж люди і їм потрібна допомога! Поясніть моє здивування, розкажіть, як потрібно молитися в таких випадках?
Галина Плющ
Відповідає протоієрей Ігор Рябко:
– Діонісій Олександрійський, який був свідком моровиці, що лютувала в Олександрії в III столітті, так описує події, пов'язані з нею: «Дуже багато (християн) не шкодували себе, відвідуючи хворих, щоб їм служити заради Христа, разом з ними радісно вмирали, бо, набираючись стражданнями інших, привертали до себе хворобу від своїх ближніх і добровільно брали їх муки. Таким саме чином залишили життя кращі з братів. <...> Абсолютно навпаки вчиняли язичники: вони проганяли тих, хто починав хворіти; тікали від самих люб'язних, викидали на вулицю напівмертвих, залишали без поховання мертвих...»
Притому потрібно сказати, що християни, в даному випадку, служили так не тільки своїм братам по вірі, але і своїм ворогам, які ще недавно сиділи в амфітеатрі і отримували задоволення від того, як мучеників терзали дикі звірі.
Сьогодні новинні ЗМІ рясніють яскравими заголовками і кадрами того, як люди захищають себе і своїх рідних від можливої загрози зараження коронавірусом. Риють рови, роблять барикади, палять покришки, служать молебні за те, щоб не пустити в госпіталь своїх же співвітчизників. По-людськи можна зрозуміти страх цих людей. Але цього не можна ніяк зрозуміти по-християнськи.
Не хрестик на шиї, не свідчення про хрещення, не наявність домашніх ікон робить нас християнами, а присутність в серці щирої любові і співчуття до людей.
У нашій історії багато прикладів того, як молитви до Божої Матері зупиняли епідемії і мори.
Звичайно, ніхто не засудить, якщо при будь-якій загрозі або епідемії перші наші молитви будуть про наших рідних і близьких. Але на цьому не можна зупинятися. Якщо ми келійно і соборно будемо молитися до Богородиці про своїх співгромадян, в тому числі і про тих, кого евакуюють, якщо будемо просити Її покрити нашу країну Своїм чесним Омофором, щоб ця хвороба минула всіх і кожного, то такі молебні будуть Богові бажані і обов'язково досягнуть ту, до Якої звернені.
Молитися про те, щоб наші співвітчизники не змогли повернутися на батьківщину і отримати необхідну допомогу – не по-християнськи. Ніхто не вимагає про нас сьогодні входити до хворих і вмирати там від хвороб, а й уподібнюватися язичникам ми не маємо права.
