Чи можна карати дітей фізично?
Чи можна карати дітей фізично? Чи не суперечить це православній вірі?
Ірина Стойко
Відповідає ієрей Олексій Малюков:
– Саме по собі покарання – неминучий елемент виховання. Інша справа, що підходити до питання покарання потрібно вкрай уважно і розмірковуючи. Карати можна, але не всіх і не за все.
Давайте розглянемо декілька місць в Писанні, що стосуються цього питання.
«Хто жаліє різку свою, той ненавидить сина свого а хто любить, той з дитинства карає його» (Притч.13: 25).
«Не давай йому волі в юності і не потурай нерозумінню його. Нагинай шию його в юності і товчи йому боки, доки воно молоде, бо ставши впертим, буде неслухняним... Виховуй свого сина і трудися над ним, щоб не зазнав на собі його зухвальства» (Сир. 30: 11-13).
У цих цитатах ми бачимо, що покарання є частина педагогічного процесу. По суті, це труд, нехай і не бажаний, але необхідний.
Якщо діти, граючи в дочки-матері, в магазин, автобус і т.д., моделюють майбутнє життя, то наше завдання підкоригувати цей процес. Підготувати до складнощів майбутнього життя. І так навчити дитину, щоб вона могла гідно пройти це життя і в кінці ще знайти спасіння.
За що взагалі ми караємо наших дітей? За якісь серйозні помилки. Звичайно, якщо дитина щось розбила або принесла погану оцінку, то це не привід до покарання. Але якщо вона грубіянить батькам, дідусеві та бабусі, лінується, краде, обманює – і це після багатьох пояснень повторюється раз за разом – то можна і навіть потрібно застосувати фізичне покарання.
Зрозуміло, що фізичні покарання потрібно застосовувати украй рідко. Але спробуйте побачити в цьому якесь застереження для дитини. Якщо всьому поганому, що є в ній, дати хід, то це стане частиною її характеру і вона може вирости поганою людиною. Тут покарання – спроба запобігти майбутнім можливим неприємностям. Краще я тебе покараю зараз, ніж ти потім сядеш до в'язниці або зробиш те, що вже не можна буде виправити.
Адже ми, християни, живемо за цим же принципом. Ми хочемо покарання тут, якщо ми були варті покарання, ніж потім нам позбутися Царства Небесного. І ця модель відносин з Богом повинна бути засвоєна і дитиною. За гріх може бути покарання! І це насправді не прояв гніву і ненависті, а любов як бажання майбутньої кращої долі.
Фізичне покарання хлопчиків і дівчаток відрізняються. Дівчаток взагалі краще не карати фізично, оскільки устрій їх нервової системи набагато чутливіший і тонший. Навпаки їм потрібна ласка і любов, і покарання іншого роду: навіювання, вмовляння, позбавлення чогось і т.д.
А ось хлопчиків можна і шльопнути. Ми ж покараємо, а потім пояснимо і приголубимо. Хлопчик – це майбутній воїн, начальник, лідер, він той, хто буде підкорювати вершини і опускатися на дно океану. І якщо він не навчиться терпіти біль і виправляти свої помилки, то він так нічого і не доб'ється, а винні будемо у цьому ми.
Отже, фізичні покарання можливі, але потрібно зрозуміти, що це крайній захід, як каже той же Соломон: «Як для розумного слово – так для дурного палиця».
Так, легше стукнути, ніж пояснювати. Але намагайтеся пояснювати, і навіть якщо покарали фізично, то не залишайте це без пояснення. Дівчаток фізично намагайтеся не карати, хоча можуть бути і винятки.
І пам'ятайте, що покарання – це прояв любові до дитини, тому не карайте в гніві, і нехай у всьому буде мудрість і розуміння.
