Чому свічкові ящики і книжкові крамниці часто знаходяться всередині храмів?
Чому свічкові ящики і книжкові крамниці часто знаходяться всередині храмів? Чи не суперечить це словам Євангелія: «не робіть із дому Отця Мого дому торгового» (Ів.2,16)?
Віталій Жмурко
Відповідає протоієрей Валентин Макаров:
– Наведені слова Спасителя з Євангелія стосуються вигнання з Єрусалимського храму людей, які наживалися на обміні римських грошей на так звані священні іудейські шекелі. Лише за останні можна було придбати ту чи іншу тварину, щоб принести її в жертву за гріхи або в якості подяки за милість Божу. На цьому обміні досить швидко можна було нажитися, що й було засуджено Іісусом через перекидання столів міняйл.
Думаю, що застосування цих євангельських слів до наших свічкових скриньок не є справедливим. Обміном грошей з метою збагачення в них точно не займаються. Інша справа, що добре було б уважніше ставитися до добору реалізованих в крамницях монастирів і храмів товарів, які часто бувають розраховані більш на туристів, ніж на паломників. Я маю на увазі всілякі чашки, тарілки, брелоки, камінчики зі священними зображеннями, з уривками зі Святого Письма або цитатами зі святих отців. Загалом, у цьому питанні потрібно бути більш розбірливими і покупцям, і продавцям. Не добре, коли священним користуються як побутовим.
Але повернемося до питання про розташування свічкових ящиків і крамниць.
Якихось статутних вказівок на рахунок розміщення крамниць не існує і тому місця їх розміщення диктує саме життя. На свічниць-крамарок в храмі часто покладається одразу кілька обов'язків: це й прибирання храму, і догляд за порядком, і продаж свічок та книг разом з прийомом записок. У таких випадках дуже зручно, коли свічковий ящик знаходиться всередині храму і у свічниці є можливість слідкувати за порядком в храмі. Хоча, звісно, особливим ревнителям може здатися, що в храмі лише торгівля й відбувається, особливо, якщо з боку свічкового ящика лунають розмови, що порушують храмову тишу.
Звичайно, в ідеалі, всі товари, що не відносяться до богослужіння, добре б продавати поза храмом і в позабогослужбовий час. У самому ж храмі приймати записки і давати свічки за пожертви. Через певний час після початку служби розумно було б зовсім закривати свічковий ящик, щоб зупинити будь-який вид діяльності.
Мені багато разів доводилося бачити крамниці за межами храмів і це, звичайно, більш логічно. Інша справа, що не завжди є можливість, іноді навіть чисто технічно, обладнати крамницю і свічковий ящик поза храмом.
До слова сказати, ми свічки в храмі не продаємо. Свічки в храмі – це еквівалент тієї грошової суми, яку кожна людина готова пожертвувати. Якщо немає грошей зовсім, то можна взяти свічки, сплативши по можливості або не сплативши зовсім. Я знаю багато храмів, де цілком можна звернутися в крамницю і отримати свічку безкоштовно. Так само йдуть справи і з записками.
Якщо ж хтось вважає, що грошам у храмі зовсім не місце і все має бути виключно безкоштовно, то такій людині можна порадити запропонувати настоятелю найближчого храму щомісяця оплачувати всі рахунки за комуналку і виплачувати зарплати священикам. Тоді це буде благочестиво і згідно з Писанням.
Ще раз хочу нагадати, що ми, священики, живемо на ваші подаяння. І не лише ми, але й наші дружини, діти та навіть старі батьки, якщо вони живі. У священиків, особливо сільських, повинні бути заправлені і справні автомобілі, щоб вони завжди могли встигнути до вмираючої людини чи до тієї, яка потрапила в біду. Це я ще не кажу про те, що на ваші подаяння будуються, ремонтуються і прикрашаються храми.
Тому, якщо побачите десь на перший погляд завищені ціни – не поспішайте засуджувати. Господь будь-які наші надлишки прибере, втім, як і недоліки заповнить.
