Чи можна вірити пророцтвам?
Нині в інтернеті існує безліч пророцтв. Як відрізнити пророка від лжепророка?
Тетяна Сухенко
Відповідає протоієрей Василь Іванейко
– Для відповіді на це запитання потрібно спочатку з'ясувати – а хто такі пророки?
Пророками були богообрані люди, які від Господнього імені сповіщали народу волю Божу. Пророка неможливо було обрати або призначити. Сам Господь наділяв цих людей Своєю благодаттю, та відкривав таємниці Свого промислу. Свідченням цього було традиційне звернення: «Слухай, Ізраїль, говорить Господь...»
Метою справжніх пророків був заклик людей до покаяння і виправлення. Підтвердженням справжнього пророчого дару було здійснення пророцтв. Все це дуже важливо, адже вже в Старому Заповіті ми зустрічаємо лжепророків –людей, які керувалися не Божою, а своєю волею і передбачали те, що слухачам хотілося почути. В такому разі лжепророк отримував прихильність правителів, соціуму і, відповідно, безбідне життя. Біблія неодноразово застерігає від лжепророків: «Так говорить Господь на пророків, що вводять народ Мій у блуд, що зубами своїми гризуть та покликують: Мир! А на того, хто їм не дає що до рота, на нього святую війну оголошують. Тому буде вам ніч, щоб не стало видіння, і стемніє вам, щоб не чарувати. І над тими пророками сонце закотиться, і над ними потемніє день. І посоромлені будуть такі прозорливці, і будуть застиджені чарівники, і всі вони свої уста закриють, бо не буде їм Божої відповіді.» (Мих. 3:5-7).
У сучасному світі ці питання набувають все більшої актуальності. Адже збуваються слова Спасителя: «Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох.» (Мв. 24:11). Чому так відбувається? Причин може бути дуже багато.
Якийсь лжепророк може переслідувати корисливу мету, хтось намагається реалізувати політичний план, хтось хоче відчути владу над своїми послідовниками тощо. Православна Церква словами Святого Письма застерігає своїх вірян від такого впливу і попереджає про можливі страшні наслідки: «А коли вам скажуть: Запитуйте духів померлих та чародіїв, що цвірінькають та муркають, то відповісте: Чи ж народ не звертається до свого Бога? За живих питатися мертвих? До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої! І буде блукати утискуваний та голодний. І станеться, коли він зголодніє, то запіниться, і прокляне царя свого та Бога свого.» (Іс. 8:19-21).
«Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з'явилося в світ.» (1Ів. 4: 1).
То яким же пророцтвам можна вірити? Тут потрібно зазначити кілька важливих моментів.
По-перше, можна і потрібно вірити пророцтвам, які є в Біблії.
По-друге, пророцтва не можуть суперечити Святому Письму, і повинні бути причиною для переосмислення і покаяння.
По-третє, пророцтва стосуються духовної складової людини і не слугують інструментом політичного впливу.
І по-четверте, пророцтва не можуть культивувати гріх і пристрасть. Якщо ми зустрічаємо в духовній літературі передбачення святих – вони завжди відповідають цим критеріям.
Наостанок, можна додати: православний християнин повинен жити церковним життям, вивчати Слово Боже, і працювати над власним духовним зростом, більше молитися і остерігатися пророків сучасних, щоб не потрапити в тенета диявола. Якщо наше життя буде відповідати цим критеріям – тоді ми внутрішнім благодатним голосом зможемо відрізнити істину від брехні.
