Чому православного священика називають отцем?
З чим пов'язано, що священнослужителів Православної Церкви називають отцями?
Сергій Кушаков
Відповідає протоієрей Олег Точинський:
– Це питання дуже часто ставлять в контексті докірливому по відношенню до самих священиків та Православ'я загалом. У нашій Церкві нібито порушуються слова Христа, де Він сказав: «І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі» (Матв. 23, 9). Дійсно, якщо дивитися на цю цитату з Євангелія саме у такому форматі, вирвану з контексту, можна з точністю сказати: «Ось! В Православ'ї порушують слова Христа! Значить, вони в Бога не вірять, а від християнства там взагалі нічого не залишилось».
Але! Цитату виривають з контексту. Адже коли Христос говорив, що не слід нікого називати не лише отцями, але й вчителями та навіть наставниками, Він чітко фокусував свою увагу на фарисеях та вчителях єврейського народу. «На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї. Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того. Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити. Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці. І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах, і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: "Учителю!" А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати. І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі. І не звіться наставниками, бо один вам Наставник – Христос» (Матв. 23, 2-10).
Відомо, чому Спаситель так негативно відгукувався про фарисеїв та інших, які шукали вбити Його. Не в силу власної до них образи, ні в якому разі! А в силу того, що ці «отці», «вчителі» та «наставники» насправді банально не відповідали цим званням, оскільки елементарно використовували свої високі звання у власних цілях. Бувало навіть так, що саме старозавітне вчення трактувалося саме на догоду їх власним «вчительським» потребам. Саме це, до речі, призвело до тієї загальної агресії проти Того, Котрий на їх же очах зцілював невиліковних і воскрешав померлих. Що ж стосується самої традиції іменування духовних осіб «отцями», то подібну практику ми зустрічаємо ще з часів святих апостолів – безпосередніх учнів і свідків Христа. «Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Іісусі через Євангелію», – каже апостол Павло у посланні до коринтян (1Кор. 4, 15). Разом з тим, апостол Іоанн Богослов багато разів звертається до учнів «діти мої». Тобто, як можна бачити, самі апостоли присвоюють собі батьківство по відношенню до тих, кого вони навчали, передаючи їм вчення Христове і формуючи їхню віру.
З усього сказаного вище випливає, що немає нічого протизаконного в тому, що хтось звертається до священика «отець». Звісно, цього ніхто від людей не вимагає. Адже й самі священнослужителі при знайомстві з кимось представляються «священик такий-то», а не «отець такий-то». Звернення до священнослужителя «отець» продиктоване багатьма факторами, якими людина церковна або керується у своєму житті, або ні.
