Чим відрізняється православна Біблія від католицької?
Чим наша, православна, Біблія відрізняється від католицької?
Анатолій Завгородній
Відповідає протодиякон Микола Михайленко:
– Однією з головних відмінностей православної Біблії від католицької є кількість книг, включених до канону. На сьогоднішній день канон складається наступним чином: православна Біблія – 50 книг Старого Завіту (з них 11 – неканонічних) та 27 книг Нового Завіту, католицька – 45 книг Старого Завіту та 27 книг Нового Завіту (згідно католицької енциклопедії).
Всі католицькі Біблії виходять з латинського перекладу Вульгата. Православна Біблія в частині Старого Завіту виходить з грецького перекладу Септуагінта.
Є помилки перекладу, причому, оскільки референтні тексти різні, – вони різні. З найкумедніших випадків «труднощів перекладу» наведу приклад з пророком Мойсеєм. На багатьох західноєвропейських картинах і скульптурах Мойсей зображений з рогами. Це сталося в результаті неправильного латинського перекладу. В тексті на івриті сказано, що, коли він спустився з гори, обличчя його світилося (сяяло, було оточене променями), але через двозначність одного із слів латинські перекладачі помилилися в перекладі і замість «променів» вийшли «роги». А оскільки Вульгата вважається в католицизмі богодухновенною, помилка живе собі Бог знає скільки років. До речі, в сучасних перекладах на європейські мови її зазвичай виправляють.
В Православ'ї книги Старого Завіту в грецькій Біблії збігаються з Септуагінтою (окрім Од та Псалмів Соломона, відсутніх в грецькій Біблії).
Старий Завіт слов'янської Біблії заснований на Септуагінті, але на цю основу накладаються численні впливи з боку латинської Біблії (Вульгати). У синодальному перекладі Біблії на російську мову, виконаному в XIX столітті, канонічні книги Старого Завіту перекладені з єврейської Біблії (Масоретського тексту), але в окремих випадках з Септуагінти, наприклад (Іс 7, 14), а неканонічні книги – з грецької (кодексів Септуагінти), окрім третьої книги Ездри, перекладеної з латинської Вульгати. У синодальному перекладі додаткові уривки і вірші, взяті з Септуагінти, але які не містяться в єврейській Біблії, поміщаються в квадратних дужках [ ].
До неканонічних (які розглядаються як корисні та повчальні, але не богодухновенні) книг, які поміщають у слов'янську Біблію, наша Церква відносить 11 книг, про які було сказано вище:
- Друга книга Ездри (В Септуагінті – Ездри А)
- Книга Товита
- Книга Юдифи
- Книга Премудрості Соломона
- Книга Премудрості Іісуса, сина Сираха
- Послання Єремії
- Книга пророка Варуха
- Перша книга Макавеїв
- Друга книга Макавеїв
- Третя книга Макавеїв
- Третя книга Ездри (перекладена з латинської) та всі додаткові уривки до Танаху, що містяться в Септуагінті
У католицизмі ж склад канонічних книг Старого Завіту Біблії (нова Вульгата), затверджених на Тридентському соборі в 1546 році і підтверджених на Ватиканському соборі 1871 року, входять так звані второканонічні (девтероканонічні) книги, визнані рівними за авторитетом та богодухновенністю з книгами Танаха (які раніше увійшли в канон):
- Книга Товита
- Книга Юдифи
- Книга Премудрості Соломона
- Книга Премудрості Іісуса, сина Сираха
- Книга пророка Варуха з Посланням Єремії (включена в книгу Варуха в якості 6-ї глави)
- Перша книга Макавеїв
- Друга книга Макавеїв
В католицизмі також прийняті як канонічні багато уривків, які містяться в Септуагінті, окрім 151-го Псалма і Молитви Манасії. На відміну від православної Біблії, в католицькій Біблії відсутня Третя книга Макавеїв, 151-й Псалом, Друга і Третя книга Ездри, причому останні дві були розміщені у додатку до Вульгати (з назвою 3-я і 4-а книга Ездри) разом з Молитвою Манасії.
В грецьких Православних Церквах (Константинопольська, Олександрійська, Антіохійська, Єрусалимська, Елладська, Кіпрська) додаткові книги до Танаху називаються «анагіноскомена» (тобто «рекомендовані для читання»), причому деякі православні богослови називають їх католицьким терміном – второканонічні.
На Помісному Єрусалимському Соборі 1672 року, на якому були присутні близько 70 архієреїв і священиків від більшості Православних Церков, книги Премудрість Соломона, Книга Юдифи, Книга Товита, Книги Макавеїв, Премудрість Сираха та 13-а і 14-а глави книги Пророка Даниїла (повість про Сусанну та історія про Віла і Дракона) були віднесені до числа канонічних. А от катехізис митрополита Філарета (Дроздова) не згадує цих книг у складі книг Старого Завіту. Самі греки розуміють канонічність цих книг не в сенсі їхнього богооткровення (богодухновенності), але в тому сенсі, що вони входять до прийнятого ними складу Священного Писання.