Читайте Акафіст Пресвятій Богородиці якомога частіше!
Сегодня п’ятниця п’ятої седмиці Великого посту. Церква звершує богослужіння, зване Похвалою Пресвятої Богородиці.
На вечірній службі (суботній утрені) читається Акафіст Пресвятій Богородиці. Акафіст сягає коріннями своїми до Кондаків. Кондак – багатострофний гімнографічний твір, поширений в першому тисячолітті. Складався кондак з різної кількості строф. Строфи – особливим чином розташовані блоки тексту. Строфи писалися згідно законів античної поезії, з використанням античних метрів. Саме з форми кондака і народжений Акафіст.
Автором Акафіста є преподобний Роман Сладкоспівець, але й не тільки він. Група авторів, яка працювала над цим твором, досі уточнюється.
Акафіст унікальний за своєю красою. Один знайомий батюшка перекладав його на іноземні мови і говорив про відчуття, що стикаєшся з якимось неземним текстом. «Людина не могла так написати» – свідчив він.
Якби ще заспівати так, як співали візантійці! А акафіст співається. Причому стоячи. Саме слово «акафіст» перекладається як «не сидіти». Але ми не знаємо, як співали тоді. Ми співаємо сьогодні церковнослов’янською, на наші гласи, і це теж красиво.
За змістом в Акафісті дві частини: оповідна і славітельна. У оповідній частини описується, по суті, подія Благовіщення. А в славітельній або похвалітельній частині славиться Пресвята Богородиця, в дуже різних порівняннях. Понад сто порівнянь Богородиці з якимись природними явищами або предметами! І це все настільки майстерно зроблено, що просто диву даєшся, звідки у автора така образність мислення. «Радуйся, єже радість засяє; Радуйся, єже клятва зникне; Радуйся, занепалого Адама відозва; Радуйся, сліз Євіних позбавлення» – і так далі. Переплетення цих порівнянь допомагають глибоко зануритися в церковне богословствування про Матір нашого Господа.
Деякі запитують, навіщо все це треба, навіщо всі ці пісні співати, чому не можна просто і коротко помолитися Богородиці. Розумієте, одна справа сказати: Пресвята Богородиця, дай те, дай те, дай це. А інша справа – заспівати ось такий дивовижний гімн. Він приводить людину до молитви, вводить її в молитовний стан, підносить людину до Бога. Взагалі, це богослов’я завжди поетичне, і найвища поезія завжди пов’язана з богослов’ям. Православна молитва – це завжди і поезія, і богослов’я.
Ми самі в цей момент якось духовно змінюємося, наповнюємося. Для цього й існують наші православні пісні, гімни, які підносять людину і культурно, і духовно, спрямовують її до Бога.
Читайте акафіст цей частіше, не тільки в п’ятницю п’ятої седмиці поста! А взагалі, як тільки буде час. Це, по суті, єдиний акафіст, який богослужбове життя Церкви в себе увібрало. Всі інші акафісти написані за прикладом цього акафісту. У них можна побачити, що перші строфи беруться з Благовіщенського акафісту, як якась модель. Всі інші акафісти в статуті православного богослужіння не присутні. Статутний акафіст тільки один – Благовіщенський. Всі інші – тільки наслідування.
Є й інші хороші акафісти: Ісусу Найсолодшому (певне введення в Ісусову молитву), акафіст свт. Миколі Чудотворцю. Є й слабкі акафісти, які писали панянки, греко-католички в 19-му столітті. Але цей Акафіст Пресвятій Богородиці – унікальний, і це найперший акафіст, від якого вже відбулися всі. Будемо читати його, співати, вчити напам’ять. І хвалити Божу Матір, яка гідна всякої похвали.
Зі святом, християни!
