24 лютого Церква вшановує пам'ять священномученика Власія, єпископа Севастійського

Священномученик Власій, єпископ Севастійський, відомий своїм праведним, благочестивим життям. Він був одностайно обраний жителями і рукопокладений у єпископи міста Севастії.

Було це за царювання римських імператорів Діоклетіана та Лікінія – найжорстокіших гонителів християн. Святому Власію доводилося зміцнювати свою паству, відвідувати ув'язнених, підтримувати мучеників.

Багато хто ховався від переслідувачів у пустельних та відокремлених місцях. Власію також довелося піти на гору Аргеос, де він подвизався в печері. До нього приходили дикі звірі і покірно чекали, поки святий закінчить молитву та благословить їх; хворих тварин святитель зціляв, покладаючи на них руки.

Місце переховування святого було відкрито слугами правителя Агріколая, що прибули для вилову звірів, аби терзати мучеників-християн. Слуги донесли господарю, що на горі ховаються християни, і він наказав схопити їх. Проте посланці знайшли лише Севастійського єпископа. Прославляючи Бога, Який закликав його на подвиг, святий Власій пішов за воїнами.

По дорозі святий зціляв хворих і творив чудеса. Так, бідна вдова поскаржилася йому на свою біду: вовк поцупив єдине її надбання – порося. Єпископ посміхнувся і сказав їй: «Не плач, твоє порося буде тобі повернуте...» І, дійсно, на превеликий подив, вовк прибіг назад і приніс здобич неушкодженою.

Агріколай, зустрівши єпископа улесливими словами, назвав його другом богів. Святий відповів на привітання, але язичницьких богів назвав бісами. Тоді його піддали жорстокому побиттю і відвели до в'язниці. На другий день святого знову піддали мукам. Коли ж його вели назад до в'язниці, сім жінок йшли позаду та збирали краплі крові. Їх схопили і намагалися змусити поклонитися ідолам.

Жони удавано погодилися на це, сказавши, що зроблять перед цим очищення – у водах озера. Вони взяли ідолів та втопили їх у найглибшому місці, після чого християнок стали жорстоко катувати. Святі стійко переносили муки, укріплюючись благодаттю Божою, тіла їхні перетворилися, стали білими, як сніг, і замість крові з ран текло молоко. В однієї з жінок було два юних сина, які просили матір, щоб вона допомогла їм досягти Царства Небесного і доручила їх піклуванню єпископа Власія. Семи святим жонам відсікли голови.

Святий Власій знову був приведений до Агріколая і знову непохитно сповідував віру в Христа. Правитель наказав кинути мученика в озеро. Святий, підійшовши до води, осінив її хресним знаменням і пішов, як по суші. Звернувшись до тих язичників, що стояли на березі, святитель запропонував їм йти до нього, закликавши на допомогу своїх богів.

На це відважилися 68 наближених правителя, і всі, увійшовши у воду, негайно потонули. Святий же, підкоряючись велінню Ангела, який з’явився йому, повернувся на берег. Агріколай був в люті від того, що втратив найкращих слуг, і наказав обезголовити святого Власія, а з ним і двох доручених його піклуванню юнаків, синів мучениці. Перед смертю священномученик молився про весь світ, особливо ж про тих, хто буде шанувати його пам'ять. Це сталося близько 316 року.

Мощі священномученика Власія були перенесені на Захід під час хрестових походів, частки їх зберігаються в багатьох країнах Європи.