Про «зраду» української влади в Стамбулі
Генконсул у Стамбулі Р. Недільський помолився з головою Фанара за здоров'я Патріарха Кирила на літургії у «старостильне» Хрещення.
Генконсул у Стамбулі Р. Недільський помолився з головою Фанара за здоров'я Патріарха Кирила на літургії у «старостильне» Хрещення.
Навіть важко уявити, в якій ще фразі може бути стільки «зрад» одразу.
1. Чиновник не лише не вийшов із храму після побажань многоліття голові РПЦ, але навіть сам прочитав «Отче наш» українською. Тобто дипломат був повноправним співслужителем літургії з молитвою за Патріарха Кирила. І це при тому, що в Україні голову РПЦ оголошено в розшук, а влада має намір заборонити УПЦ за міфічний зв'язок із ним.
2. Молився Недільський на свято за юліанським календарем, яке в Україні прямим текстом називають «московським» і яке влада офіційно скасувала (анулювавши вихідні на Різдво, Покрову та День Хрещення Русі).
3. Про верхівку Фанара ніхто в Україні чомусь не каже, що вони продалися Москві. Адже цього ж дня, 19 січня, святкував на Афоні Богоявлення голова Архієпископії Фанара в США Елпідофор. А 7 січня патріарх Варфоломій служив «московське» Різдво з російськомовною громадою в Стамбулі, де його зустрічали пані у кокошниках. Важко навіть уявити, яка була б реакція, якби на його місці був ієрарх якоїсь іншої Церкви.
Про що це все говорить? А про те, що релігійна політика української влади щодо Церкви чітко ділиться на внутрішню (де нагнітається максимум ненависті та ворожнечі) та експортну, «цивілізовану», де можна і «московські» свята відзначати, і за ворожого патріарха молитися. До речі, до вторгнення молився за голову РПЦ і Сергій Думенко, і нічого, ніхто його не чіпав.
І ось запитання: а чи не можна поширити «експорт» на всю Україну?
