Легко бути сміливим, коли нічого боятися
Серед коментарів до емоційного відео особистих свідчень потерпілих від побоїща в Катеринівці з’явився один, що викликав у нашої редакції особливу увагу та суміш почуттів. Це були одночасно співчуття, цікавість, сумнів і, нарешті, великий жаль. Ми приводимо скриншот цього коментаря знизу, а зараз запрошуємо пані Таран та всіх наших читачів до розмови про цю прикру з усіх боків ситуацію.
Ми зателефонували жінці з інтерв’ю, Олені Миколаївні. І вона підтвердила, що пані Таран справді її дочка. І телефонна розмова дійсно сталася. Дочка справді не вірить своїй матері, а матір не хоче знати такої дочки. І це робить ситуацію навіть гіршою, ніж якби той коментар був фейком. Ця сімейна драма, це, насправді, маленька модель того, що відбувається з усією Україною протягом двох останніх років! Через авантюри політиків та безвідповідальність ЗМІ суспільство та країна розколюється зверху донизу, навіть сім’ї руйнуються з ідеологічних причин. Корінь проблеми, на наш погляд, упередженість, необізнаність і криза співчуття.
Давайте розглянемо уважніше слова пані Таран, щоб побачити, звідки росте ненависть, що підпалює села та розділяє сім’ї. Тут значення має кожне слово.
Пані Таран, подивившись відео, називає свою маму «фанаткою православної віри». Чому «фанаткою»? В чому фанатизм – бути наляканою, обуреною та пригніченою, коли до твого дому вдираються незнайомці в камуфляжах? Коли церкву захоплюють? Коли правоохоронці перестають бути нейтральними і б’ють людей без необхідності? Коли день за днем сусіди перетворюють твоє життя на пекло, вішаючи на тебе гидкі ярлики?
Благати захистити свої права – це фанатизм? Чи у вашій уяві просто бути вірною УПЦ - це автоматично бути фанатиком? Поясніть?
Далі, ви називаєте людей, що приїздили підтримати своїх одновірців «тітушками». Це слово-маркер вже вартувало нам громадянських заворушень по всій Україні, коли люди одних поглядів у нас - «громадські активісти» й «воєни свєта», а інших – «наймані орки-тітушки». Без суду і слідства. Поза етичними питаннями про це слово взагалі, скажіть ви особисто бачили як ці люди отримають гонорари за виїзди? У вас є докази? Ви готові надати їх у суді? Бо якщо ні, краще взяти свої слова назад. А якщо вони є (скажімо, відеозаписи) надайте їх нам і ми першими їх опублікуємо.
Давайте просто бути логічними: навіть за звичною для наших брудних ЗМІ міфологією, тітушки – це проплачений агресивний натовп. Як же так сталося, що протягом року у «агресивних православних тітушек» відібрали близько 30 храмів по всій Україні? А вони – жодного. Слова Птича, Угринів, Мильча, Башуки вам що-небудь говорять? Кожна ця назва кровоточить у серці православних вірян. За кожною з них – люди, котрих позбавили їхньої церкви.
Ви запитуєте: «Скажіть, за стільки часу ви нікого більше із вірних православній вірі знайти в селі не можете?» Відповідаємо: ми двічі були у Катеринівці і бачилися з кількома десятками місцевих вірян УПЦ, спілкувалися особисто десь з 8 людьми, і далеко не всі готові висловити свої думки на камеру. Чому? Здогадайтеся. Вони бояться. Хтось – втратити роботу. Хтось – прямої розправи. Хтось – що його переслідуватимуть ще більше, адже він і так вже «сепаратист», бо ходить до неправильної церкви. Хтось взагалі втратив надію і вважає, що все марно.
Але попри це, люди говорять. Подивіться більше відео з Катеринівки в ютюбі, легко знайдете. Наприклад, це липневе відео: дивіться з 3:56 чи з 6:32.
До речі, в одній кімнаті з Оленою Миколаївною знаходилася ще одна жінка та чоловік з Катеринівки. Проте вони попросили не знімати їх, адже боялися реакції послідовників УПЦ КП.
На сьогодні ваша мама досі не ночує вдома, адже боїться за своє життя. А це про щось має вам казати.
І наостанок.
Ви написали: «Ви брешете - не було побитих вікон, не було газу, не було втрати свідомості!» а ще «Я сказала, що я знаю правду, і напишу в Інтернеті ту правду»
Ми – ЗМІ. Ми не розповідаємо про події в цьому відео, люди говорять за себе самі. Це як мінімум дивно, звинувачувати в брехні журналістів, що тримали камеру, якщо не погоджуєшся з думкою спікера, учасника подій, що безпосередньо її висловлює.
Ми ніде не стверджували, що були свідками подій. Проте доносимо слова свідків. Це наш обов’язок. А чи були свідком ви, аби стверджувати що є правда, а що є брехня? Адже ви живете в Одесі, ви, за словами матері, навіть не були у селі 6-го вересня. Більш того, за словами Олени Миколаївни, в останнє ви навідували Катеринівку на Різдво 2014 року!
Ви пишете: «Журналюги продажні, ви в рівній мірі з попами, що не можуть поділити ту нещасну церкву, винні в тій ненависті, що залила село!» Це так симптоматично, звинувачувати когось в провокації конфлікту просто за вислов іншої думки, коли сам ваш допис буквально сповнений ненависті й упереджень до іншої сторони та навіть власної матері.
Нехай Господь подолає цю ненависть і воз’єднає Україну та кожну розділену сім’ю. Попри все, що ви можете про нас думати чи казати, ми молитимемося за вас обох, аби дочка й мати простили одна одну, знову зажили в мирі та турботі й частіше бачилися! Повернувши повагу один до одного, ми повернемо собі Україну!
