Парадокс часу у храмі
Дивно, що 1 година в церкві - це дуже довго, а 1 година на вечірці - дуже швидко.
500 гривень стають мізерною сумою, якщо ми йдемо до супермаркету, і сумою величезною, якщо ми віддаємо їх до церкви.
Ми намагаємося зайняти передній ряд на концерті та задній – у церкві.
Ми віримо інтернету, але маємо сумніви у Біблії.
Жарти в мережах поширюються як вогонь, але, отримавши слова про Бога, ми не пересилаємо їх нікому.
Якось пізно ввечері молодик повертався з церкви, коли бандити влаштували перестрілку посеред вулиці, і шалена куля потрапила до цього перехожого. Люди подумали, що він убитий, але куля потрапила до Біблії, яку він ніс під курткою. Він відкрив пробиту Біблію - куля застрягла на вірші псалма: «Падуть біля тебе тисяча і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться" (Пс. 90:7).
Чому ми спимо на молитві, але бадьорі на тригодинному фільмі?
Чому кількість парафіян храмів зменшується, а бари, клуби та інші розважальні місця переповнені?
Чому люди обожнюють кумирів, а не свого Творця?!
Хтось мудрий.
